Ще раз до питання недоцільності годування птахів хлібом
Кожного разу, коли читаю в Стрийському парку, стикаюсь з ситуацією, як люди годують лебедів і качок хлібом. Це лише один з багатьох проявів людської тупості, але саме цей чомусь бісить мене найбільше. Я не можу на це дивитись. Підходжу і кажу: «За новою інформацією, птахів не можна годувати хлібом, їм це не корисно». Думаю, вже скоро мене будуть впізнавати. «А, це той божевільний, що забороняє годувати птахів...».
Коли це відбувається далеко від мене, я просто підіймаю книжку вище, щоб не бачити цього паскудства — я все ж таки відпочивати в парк прийшов, а не витрачати нерви. А якщо поруч, то трапляються приблизно такі діалоги:
—Добрий день! Ви знаєте, що птахів не можна годувати хлібом?
—Чому?
—Їм це не корисно, це не їхня природна їжа.
—А чим же їх годувати?
—Нічим. Про це подбають працівники парку.
—Добрий день! Ви знаєте, що птахів не можна годувати хлібом? Їм це не корисно.
—А чому ж тоді вони це їдять?
—Бо це нерозумні істоти, вони не можуть втриматися...
—То ви краще знаєте, що їм корисно, ніж вони?
—Виходить, що так... Це як дозволити дитині харчуватися самими цукерками.
—Добрий день! Ви знаєте, що птахів не можна годувати хлібом? Їм це не корисно.
—Ви в своєму житті хоч одну качку виростили?
—Одну качку? Та я їх виростив мільйон! Я найвідоміший качковирощувач в світі, хіба ви мене не знаєте? Та що там казати... Я сам качка. Кря!
—Зрозуміло...
А одна жінка на моє зауваження про те, що птахів не можна годувати хлібом, хмикнула, наче я сказав щось несусвітне, і продовжила викидати крихти з пакету...
Миші і сир, їжаки і яблука, птахи і хліб, це очевидно, як і те, що день білий, а ніч — чорна.
Але ж в парку навіть таблички є, на яких написано, що птахів годувати не можна.
Мало табличок. На кожному кроці мають бути.
Або потрібна спеціальна людина. Її посада би називалась «Контролер здорового харчування птахів» або «Відлякувач ідіотів». Я міг би запропонувати свої послуги...
Не знаю, в якій інформаційній бульбашці треба жити, щоб не побачити новину про те, що птахів не можна годувати хлібом. Добре, у літніх людей(а саме вони є найпалкішими фанатами цієї справи) може не бути інтернету, але ж телевізор вони дивляться? Невже жоден канал новин не спокусився на таке приголомшливе повідомлення: «Сенсація! Виявляється, що птахів не можна годувати хлібом!».
Мені здається, що якщо щось і варто показувати по телевізору, то саме це — як не можна годувати птахів хлібом.
Цікаво, люди бачать, що за парком дбають, є цілий штат працівників, і вони думають, що лебедів і качок тут не годують? І це вони такі молодці — рятують пташок від голодної смерті? Або що зайвий раз поїсти нікому не завадить?
Я бачу, як жінка спускається по крутому пагорбу над озером, ризикуючи впасти, щоб погодувати лебедів. Я кажу про себе: «Щоб ти наєбнулась і звалилась у воду! Може, це відвадить тебе від годування птахів».
Так, я розумію, моя поведінка теж трохи дивна. Ніби весь свій біль від негараздів життя, всю ненависть до недосконалостей світу я вкладаю у цих нещасних людей, які просто хочуть допомогти птахам...
Та прикол у тому, що насправді вони годують не птахів, в власне его. Ці мерзенні створіння(я знову накручую себе) не можуть бути корисними ні для кого, факт абсолютної нікчемності власного існування пригнічує їх, штовхає до хлібного кіоску, своїми немічними руками з кострубатими пальцями вони кришуть цю булку відрази до самих себе... розмашистми рухами, з дряблими м'язами, що драглисто звисають з кісток, вони кидають отруту тим, кому хочуть допомогти... Вони дивляться, як птахи їдять, і тішаться, тішаться, тішаться. Їм чується, як лебеді і качки кожним нахилом шиї ніби говорять: «Дякую тобі, о велика, прекрасна людина! Дякую! Дякую! Я буду молитися за тебе! Ми, птахи, є ближчими до бога, ми майже янголи. Ми вимолимо у господа місце в раю для тебе після твоєї скорої кончини...».
