Чудеса вірять в Алісу

Провели день в Буче, проведывали друга в госпитале.
Буча офгенная, не знаю кого там вдохновляют новопечерские Липки - Буча круче. Шикарные дома, ландшафтный дизайн, домики для котиков, клумбы, очень много зелени и даже голуби там какие-то важные. Такие бизнес-класса голуби.

И много напоминаний о визите запоребриков. Напоминаний, которые потихоньку убирают, но они все ещё есть. Дома с надписью "Люди", простреленные ворота и заборы, разрушенные комплексы отдыха и сожжённые крыши недостроев.

Вы представьте, как охренели эти свиноглазые выползни из каких-то сраных ебеней, где 10% домовладений по ИХ же статистике не имеют водопровода с канализацией, газа не видели 40% сёл, а 20% домовладений вообще не обследовались на эту тему.

Из своих сараев и туалетов, про которые их же поэты слагают стихи типа "В зубах доска, в глазах тоска", они попали в маленький городок, даже не областной центр. А там - голуби бизнес-класса смотрят презрительно на говно, налипшее к ботинкам москаля ещё где-то в родной Зачухановке.

Только вот реакцией нормального человека было бы:
- Офигеть, хочу жить так же!

А реакция лаптя ВСЕГДА:
- Охренеть, хочу это все разъебать, пусть живут в говне как я

Бучу отстояли, Киев отпетлял краями, а все, что попадает в руки москаля превращается в руины. Каждый раз, когда у меня упадническое настроение, я вспоминаю Мариуполь, Бахмут, Часов Яр и как рукой снимает. Просто мигом.

Тепер військовим у тиловому місті можуть спалити машину. Хто це робить, невже ті, хто скидаються по 100 гривень на купівлю чергового "корча"? Ніколи у житті.

Ми думаємо, що це бомжі та божевільні, як ота мати з 14-м підлітком у Києві, як вчорашня бомжиха зі смітника, яка громила могили військових. Ми сподіваємося, що це робота ворога, який знаходить слабких розумом і діє через цих агентів.

А потім на сцену виходить депутат Верховної Ради зі своєю охороною і показує на своєму прикладі, що це вже не злочин, не збочення, а вже державна політика. І судячи з того, що ні він, ні його люди не були затримані ще вчора, Тищенко у безпеці.

І те, що ми вважали винятком, перетворюється на правило, формує обличчя держави.

Сьогодні прочитала новину про японського дідуся - волонтера, який закрив своє кафе у Харкові і повернувся до Японії. Тому що його обікрала українська помічниця, накупила з карти старого собі айфонів.

Скажіть, у нього буде враження про помічницю чи про всю країну? Я думаю, про всю, якщо не спрацюють правоохоронні органи і діду не буде повернено все до копійки. Але цього не станеться, тому що у нас щодня гучні випадки із обманами і шахрайством лишаються безкарними. Шахраї крадуть гроші з карт волонтерів і бійців, а система на це ніяк не реагує.

У нас прекрасна земля, хороший клімат, непогані люди. Але цим людям потрібно працювати над моральним обличчям нашої країни, бо інакше на цій прекрасній землі буде європейське Сомалі, територія беззаконня, права хама і розрухи. І саме це може доконати країну, а не війна.