ЮНІСТЬ ФРЕНКІ

весна минула з димом і вином.
у цьому місті щось було негоже.
тут наша юність – біла, як фантом,
просила прикурити в перехожих.

життя було не наше, як в кіно,
ми всі застрягли між вогнем і Богом.
на ранок проклинаючи його,
ми ввечері верталися до Нього.

і ми то гнили, то горіли знов
і у безодню на шляху летіли.
єдине, що лишалося, - любов,
але й вона роз’ятрювала крила.

плодили жарти вже минулих днів,
курили найдешевші сигарети,
а все ж для когось – схожі на богів -
здавались в юності своїй безсмертні.

а смерть ж минає. як життя. як сон.
любов і крила розривають тіло.
весна минула з димом і вином.

цілуйте кого взимку не посміли.