Своє пластове псевдо “Чуприк” я отримав на честь Романа Шухевича.
Пластун, підприємець, спортовець і врешті-решт генерал УПА взяв собі псевдонім Тарас Чупринка. Тарас – на честь Шевченка, а Григорій Чупринка був поетом початку ХХ століття, якого поважали в патріотичних колах. У травні 1917-го в газеті “Нова Рада” вийшов його вірш “Слава Україні”. Поета розстріляли чекісти в 1921-му. Галичанин взяв псевдо наддніпрянців, демонструючи єдність українського народу.
Уже в молодості його цікавили боротьба за свободу та військові формування (зрештою, для члена Пласту іншого варіанту і не могло бути). Так у його житті була Українська військова організація (УВО) – нелегальна організація, яка переформувалася у військово-бойову референтуру ОУН. Її очолив Роман Шухевич.
49-й окремий штурмовий батальйон ЗСУ носить ім’я “Карпатська Січ”, а Роман Шухевич у 1938-му якраз подався на Закарпаття, де був старшиною в військового формування з такою ж назвою. Тоді Шухевич боровся з угорськими фашистами. Сьогодні Карпатська Січ продовжує боротьбу, але з рашизмом. Минули роки, але аналогії напрошуються, скажіть?
Шухевич очолив Українську повстанську армію. І нацистські війська, і червона армія кратно переважали сили наших повстанців. Але попри все УПА Генерала Чупринки билися на два фронти.
Духу нашій армії точно не бракувало.
5 березня 1950 року Тарас Чупринка останній раз убив поплічника комунізму, майора МДБ О. Ревенка. Це була битва одразу проти кількох совєцьких силовиків, у якій наш генерал і загинув. Але 75 років по тому ЗСУ, вшановуючи пам'ять Шухевича, відновлюють позиції від Покровськом на українському Донбасі. Про який свого часу Чупринка лише мріяв.
Роман Шухевич = боротьба. Він завжди боровся проти зла, неважливо комунізм це чи фашизм. Вічна слава легенді, а боротьба триває.