Ярослав Юрчишин

Росіяни тримають Ірину Данилович у жахливих умовах

Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик в інтерв’ю для Крим.Реалії повідомила, що цивільну журналістку Ірину Данилович утримують в нелюдських умовах у виправній колонії Ставропольського краю РФ.

З того, що відомо: в’язні вимушені терпіти знущання конвойних, пити воду з присмаком дохлих тварин, їх змушують годинами стояти під дощем і морозом, позбавляють їжі та належної медичної допомоги. Також у приміщеннях колонії повно щурів і тарганів, розповіла Печончик.

При цьому, в Ірини є проблеми зі здоров’ям і вона потребує особливого догляду. Про це в російських в'язницях навіть не йдеться. Натомість необхідні ліки часто десь “губляться”.

Мешканка Криму Ірина Данилович вже майже три роки незаконно утримується російськими силовиками. Вона є однією з тридцяти незаконно ув’язнених українських журналістів, за звільненням яких ми боремося.

Дякую Радіо Свобода та Голос Америки

Свідома, чи моїми словами, доросла та відповідальна частина суспільства сьогодні може збагнути потенційні наслідки такого рішення адміністрації Трампа. Це не просто закриття якихось ЗМІ, на місце яких прийдуть інші.

Радіо Свобода та Голос Америки – це найпотужніші медіа в багатьох країнах. У деяких пострадянських та країнах демократії що розвивається це взагалі чи не єдине джерело правди. Дивно спостерігати за тим, як країна, що називала себе лідером демократичного світу у питанні свободи слова придушує цю свободу.

Я сам є аудиторією Радіо Свобода. Це те медіа, яке люди могли чути навіть за залізною завісою комуністичного режиму. Це медіа, яке в минулому столітті вселяло українцям віру, що безумство коїться в державі, а не в самих українцях.

З 2014-го року ми багато могли дізнатися про тимчасові окуповані Крим, Донеччину та Луганщину завдяки проєктам Крим.Реалії та Донбас.Реалії. Знімати правдиві сюжети, знаючи, що поруч діють ФСБ та російські катівні – це верх професіоналізму. Викривати та боротися з корупцією можна було завдяки проєкту “Схеми: корупція в деталях”. Бо не одне розслідування “Схем” лягло в основу кримінального провадження.

Сьогодні питання збереження незалежних медіа є одним із головних для нашого комітету на найближчі засідання. Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський ідеально зрозумів ситуацію, сказавши, що ці медіа потрібно зберегти, аби “навколо нас не процвітали тоталітарні режими”. Повністю з цим погоджуся.

Ми в комітеті будемо працювати з нашими міжнародними партнерами та шукати можливість підтримки ЗМІ. Я підтримую думку пана Ліпавського, що ЄС має взяти фінансування “Радіо Свобода” на себе. Інакше на це місце точно прийдуть Китай та Росія. Радіо буде, але ніякої свободи.

Вікторія Рощина посмертно отримала нагороду Homo Hemini

Журналістка Вікторія Рощина, яка загинула в російському полоні, посмертно стала лауреаткою чеської правозахисної премії Homo Hemini неурядової організації People in Need. Про це повідомив правозахисник Максим Буткевич (який теж перебував у російському полоні).

Замість Вікторії премію отримувала головна редакторка “Української правди” Севгіль Мусаєва. Церемонія пройшла вчора у Празі.

За словами Севгіль, ГО People in Need вирішила відзначити Вікторію Рощину за її “сміливість розповідати історії українців на окупованих Росією територіях та за багаторічну журналістську роботу, присвячену висвітленню проблем, що загрожують демократії України, з якими вона не пішла на компроміс, навіть ризикуючи особистою безпекою”.

Вікторія була однією з двох лауреатів, другим став нігерійський журналіст Філіп Обаджі, який задокументував сотні злочинів, які російські воєнізовані групи скоїли в Африці за останні роки.

Пара лауреатів вкотре підтверджує, що в російського режиму немає нічого спільного з мораллю та свободою слова. Віка мала свою місію, яка житиме й після неї. Не у словах, а в справах та у вільних медіа.

Хто розпочав війну? Росія!
Хто торгує з Росією? Угорщина!
Хто винний у невдачах Угорщини? Україна!

Я так розумію, що десь така логіка в Міністра закордонних справ Петра Сіярто. Невідомі (але дуже хороші) дрони атакували енергетичну інфраструктуру РФ. У відповідь на тисячі обстрілів від самої РФ. Сійярто заявив, що через атаку українського безпілотника "довелося призупинити" постачання нафти до Угорщини нафтопроводом "Дружба".

Ай я яй, біднесенькі орбанці мають критичну інфраструктуру в країні-агресорі, яка знищує українські міста, а нахабні українці ще й відповідають своїми ударами. Не треба так, українці, воюйте собі тихо, щоби не зачіпати нафтопроводи, які приносять команді Орбана газ.

Слова Сіярто:

"Ми закликаємо українців не атакувати енергетичну інфраструктуру Угорщини".

🤔Так а може не варто мати свою критичну інфраструктуру в РФ? І загалом робити ставку на людожерливу політику Кремля?

Бо виходить як у російській казці про Чахлика Невмирущого: голка в яйці, яйце в качці, а качка в скриньці, а скринька на високій горі за сімома морями. А комнда Орбана наче за мир у всьому світі, але енергетичні потужності в Росії, тому у відповідь по Росії не стріляйте. Ну просто якийсь абсурд.

Наразі немає жодної інформації про передачу тіла Вікторії Рощиної

Ми знаємо про загибель журналістки від листа Міноборони РФ, який отримав батько Вікторії. Російська сторона досить довго тримала паузу щодо місця перебування дівчини: спершу було відомо лише те, що вона зникла на окупованих територіях. Згодом ми дізналися, що медійницю утримують в колонії Таганрогу, а восени 2024-го був той самий лист батьку.

Можу зазначити, що Росія кілька разів неофіційно погоджувалась передати тіло дівчини, і кожного разу в кінцевому варіанті тіла Вікторії не було. Це додатковий елемент тортур над родичами, оскільки Росія ані на звернення української влади, ані на звернення родини, ані на звернення міжнародних організацій не підтвердила ту інформацію, яка раніше надали батьку Віки.

Прокоментував ситуацію для видання Укрінформ.

Ось так має працювати інститут репутації: ти не робиш бридкі речі, бо вони колись виринають публічно і ставлять на тобі хрест.

Мій рідний Львівський національний університет імені Івана Франка звільнив професора Йосипа Лося, якого звинуватили в домаганнях. Про це пише Zahid net.

Спершу журналістка Катерина Родак заявила, що в часи її студентства професор Лось віч-на-віч розповідав їй про те, яка вона особлива і що їй потрібен особливий чоловік. Після чого взяв за руку та почав гладити.

Про домагання з боку Лося написали й інші студентки, історія стала масовою, а сьогодні ми дізналися, що університет звільнив викладача, який працював там з 1971 року. Це єдине правильне рішення, яке керівництво ЛНУ ім. Франка могло прийняти, аби не заплямувати себе цим соромом.

Раніше не включався у цю тему публічно, щоб не було звинувачень її політизації. Для мене особисто цей випадок ну дуже огидний. З часу коли почав викладання в українських вишах я був упевнений, що сексизм та інші тупі совєцькі хвороби ми вже пережили. Що ж, сподіваюся, що після показового покарання вони точно відійдуть у небуття.

🤝Дякую ЛНУ за правильне рішення, журналістам та передусім Катерині за сміливість, а всім хто долучився за розголос. Сексизм і домагання мають бути засуджені та карані, а не нормалізовані.

Сьогодні мав зустріч із керівництвом Міністерства культури та стратегічних комунікацій. Ключова тема – запобігання зупинці культурної та інформаційної дипломатії.

Моя позиція: інформаційна та культурна дипломатія має продовжуватися та при цьому важливо запобігти зловживанню дозволами виїзду за кордон. Артисти, журналісти, медійники є нашою м’якою силою. Сьогодні важливо доносити правду про Україну по всьому світу і це логічно робити через участь у конференціях, музику, вистави та навіть гумор. У нас є фантастичні приклади, коли митці, співаки та інші культурні діячі повертаються додому з фантастичними сумами на потреби війська. Обмежувати їх у цьому значить стріляти собі в ногу.

Я готовий співпрацювати з МКСК та долучатися до напрацювання нових правил щодо перетину кордону. Також вважаю, що потрібно залучати до діалогу громадськість та власне культурних діячів і медійників, бо це стосуватиметься саме їх. В міністерстві висловили готовність до цього. Сподіваюся, що МКСК зможе добитися оперативного рішення Кабінету міністрів України та доопрацювання його з громадськістю.

5 березня колеги з Комітету гуманітарної та інформаційної політики заслухають це питання. Ми продовжуємо тримати руку на пульсі.

То ж нарада з міністерством відбулася. Культурна та інформаційна дипломатія must go on❗️ Працюємо над цим.