📚1000 + 1 книга/books


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Книги


Про книги - так, як відчуваю саме я.
Про письменників - не обов'язково відомих, але тих, хто мені подобається.
Про історії - сумні, веселі, і ті, які не залишають байдужими.
На зв'язку @Maryna_Klymenko

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Книги
Статистика
Фильтр публикаций


Привіт)

Я так бачу, що в більшості час від часу бувають періоди нечитуна. Думаю, це абсолютно нормально. Але якщо такий період затягується, то повернутися до книг може бути не просто.

Мені трапилася стаття з порадами, як впоратися з такою проблемою. Занотувала собі і ділюся з вами.

1. Інколи саме конкретна книга провокує небажання читати. Тому, якою б популярною вона не була, чи важливою, чи "високополичною" чи "обов'язковою для прочитання усім" - просто відкладіть її і не силуйте себе читати те, що не припало до душі. Читання - це про задоволення. 

2. Поверніться до тем і до жанрів, які ви завжди любили. Якщо ви намагаєтеся осилити нонфікшн з психології чи розрекламовану політичну літературу, а душа бажає жахастика чи любовної історії - то потіште себе. Це дуже гарний спосіб відродити любов до читання.

3. Читайте короткі оповідання. Маленькі за обсягом історії можуть також допомогти вийти з читацької кризи. Навіть якщо оповідання вам не сподобається, воно займає всього кілька сторінок, а не цілу книги. + так ви зможете відкрити для себе нових авторів.

4. Якщо ви паралельно читаєте кілька книг, і це триває вже багато місяців, то зрештою завершіть хоч якусь. Саме відчуття, що ви дочитали книгу, також дарує задоволення і стимулює продовжувати. 

5. Перечитайте улюблену книгу. Тут і додати нічого)

6. Спробуйте комікси. Тексту менше, малюнків більше. Зазвичай комікси читаються швидко, а малюнки подобаються дорослим не менше ніж дітям.

7. Змініть формат. Не хочеться читати паперову книгу, можна обрати електронний варіант, або взагалі аудіо. Не має чітких правил, що читати, головне, щоб вам було добре.

Якщо маєте власні дієві поради - діліться в коментарях)


Чи бувають у вас періоди, коли не хочеться читати книги?
Опрос
  •   Так, кілька разів на рік
  •   Так, але не дуже часто - раз на кілька років
  •   Дуже рідко
  •   Ніколи не буває
39 голосов




Яка обкладинка подобається найбільше?
Опрос
  •   1
  •   2
  •   3
  •   4
  •   5
  •   6
  •   7
  •   8
  •   9
  •   10
43 голосов


Привіт)

Я прочитала роман "Сто років самотності", автор Ґабріель Ґарсія Маркес. А ще прочитала історію його створення. Спочатку про залаштунки, а потім про сюжет та мої враження.

У 1960-х Ґабріель Ґарсія Маркес працював журналістом та сценаристом. Однак, він почувався нереалізованим, бо історія яку Ґабо обмірковував понад 20 років, все ще не була перенесена на папір.

Чоловік бажав перетворити спогади свого дитинства про маленьке прибережне містечко Аракатака на захопливу книгу. У липні 1965 року, письменник разом з родиною поїхав у відпустку до Акапулько. Місцина немов повернула його в дитинство і саме тоді він зміг чітко сформулювати перше речення своєї майбутньої книги -
"Колись, через багато років, полковник Ауреліано Буендіа, стоячи біля стіни перед загоном, що мав розстріляти його, згадає той давній вечір, коли батько взяв його з собою подивитися на лід."


Відпустку довелося перервати. Повернувшись додому, автор зачинився в кабінеті, який називав "Мафіозною печерою" і безперестанку працював над книгою. Він звільнився з роботи. Спочатку фінансово допомагали друзі, потім сім'я почала продавати речі, а коли вже нічого не залишилося - довелося брати кредит. Їжу їм також продавали в кредит.

У серпні 1966 року Ґабріель Ґарсія Маркес нарешті закінчив роман. На той момент його борг складав 120 000 песо (10 000 доларів). Йому навіть не вистачило коштів, щоб надіслати рукопис до аргентинського видавництва Editorial Sudamericana. Він надіслав половину (і як виявилося переплутав і відправив 2-гу частину), а потім позичив ще грошей і відправив решту сторінок.

Книгу видали у 1967 році. Було продано близько 50 мільйонів примірників на майже чотирьох десятках мов. У 1982 році письменник отримав Нобелівську премію - "за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднуючись, віддзеркалюють життя і конфлікти цілого континенту".

У романі "Сто років самотності" мова йде про життя родини Буендіа в вигаданому містечку Макондо протягом 143 років. Місто заснував Хосе Аркадіо Буендіа, який разом зі своєю дружиною Урсулою шукає нове місце для життя. Вони мріють про краще майбутнє, але їхні надії поступово затьмарюються. Тут описуються і сімейні стосунки, і політичні події, а також підіймаються питання циклічності історії. Оповідь дуже щедро приправлена магічним реалізмом. 

Мені було незвично і важко читати цю книгу. Тільки но я налаштовувалася на сюжетну лінію, втручалися міфи та вірування, які було складно осягнути і прийняти. А ще хаотичні любовні стосунки були якимись дикунськими.

Чи то настрій не той, чи книга не моя. Не знаю. А ще, мабуть, я очікувала іншого. Але, все одно рада, що прочитала. Бо тепер принаймні знаю, про що вона. 

До речі, на Нетфлікс обіцяли серіал за книгою. Можна подивитися трейлер, атмосферний такий. 

А ще я хочу показати різні обкладинки книги і звісно дізнатися вашу думку. 

#відгук #сімейна_сага #магічний_реаліз #Ґабріель_Ґарсія_Маркес






Привіт)

Кілька днів поспіль іноземні джерела пишуть про Кормака Маккарті та його стосунки з 16-річною дівчиною, коли самому автору було 42. Фанати письменника та літературні критики намагаються зрозуміти, як ця таємниця, яка відкрилася вплине на його популярність зараз. Нижче основні тези кількох статей.

📌 Кормак Маккарті зустрів Августу Брітт, коли дівчині було 16. Їхні стосунки тривали аж до смерті письменника у 2023 році.

📌 Кілька критиків висунули припущення, що саме ця дівчина стала прототипом багатьох жіночих персонажів в 10 книгах Маккарті (Wanda and Harrogate in “Suttree,” Carla Jean in “No Country for Old Men,” Alejandra in “All the Pretty Horses” and Alicia Western in “The Passenger” and “Stella Maris,” ). Але більшість друзів та біографів заперечують таку ймовірність.

📌 Даянн С. Льюс, авторка кількох книг про Маккарті, розповіла, що вона та інший дослідник творчості письменника, Едвін Т. Арнольд, дізналися про його стосунки з Брітт близько 40 років тому під час інтерв’ю з одним із друзів Маккарті. 

📌 Лоуренс Гонсалес, біограф Маккарті та його давній друг, сказав, що
"він та інші люди, які знали про стосунки Кормака з Августою, зберігали мовчання, щоб захистити письменника та зберегти його репутацію".


📌 Сама ж Августа Брітт в інтерв'ю повідомила, що сексуальні стосунки між нею та письменником почалися, коли вона була ще неповнолітньою. Жінка розповіла, що була закохана в Кормака та дуже цінувала відчуття безпеки, яке він їй дав. Вона також заявила, що Маккарті підробив її свідоцтво про народження, щоб переправити її до Мексики.

📌 Брітт показала велику кількість листів від Маккарті. Через кілька років, за її словами, вони припинила сексуальні стосунки, але продовжували обмінюватися листами, розмовляти телефоном і зустрічатися протягом десятиліть.

📌 Жінка наголошує, що не знала про те, що Маккарті все ще був одружений із другою дружиною, Енні ДеЛайл, коли вони жили разом в Ель-Пасо, штат Техас, у 1977 році. Через рік, під час поїздки до Лас-Вегаса, вона дізналася, що у Маккарті є син її віку від першого шлюбу з Лі Голлеман.

📌 Коли вийшло інтерв'ю з Августою Брітт, між літературними критиками та дослідниками творчості Маккарті почалися жваві обговорення - чи буде якась негативна реакція поміж читачів, чи втратять книги автора популярність, і чи приберуть їх зі шкільної програми.

📌 Насправді, деякі фанати вже засудили такий вчинок письменника і назвали стосунки з 16-річною Августою ганебними та злочинними. Вони також сказали, що не будуть читати його книги.

📌 Трейсі Доерті, відомий літературний біограф, який працює над книгою про Маккарті, зазначив, що дослідникам і науковцям знадобиться час, щоб перевірити заяви Брітт, визначити ступінь її впливу на творчість Маккарті і зрозуміти, чи постраждає його літературна репутація.

А що ви думаєте про це все?


Репост из: Chytomo
Сьогодні відзначаємо 11 річницю Дня Гідності та Свободи🇺🇦

Саме 21 листопада 2013 року на Майдані Незалежності у Києві почалися студентські протести, що переросли у Революцію Гідності. З того часу ми продовжуємо боротися за власну незалежність і щодня втрачаємо своїх💔

➡️ Сьогодні хочемо поділитися з вами добіркою віршів українських поетів та поеток, що присвячена Революції Гідності. Готувала її до початку повномасштабного вторгнення, у 2021 році, Алла Пушкарчук, «Рута», яка також віддала своє життя за нашу з вами свободу.

👉 Підписатися на Читомо в телеграмі




Ви читали "Різдво з червоним кардиналом" Фенні Флеґґ? Я читала кілька років тому і зараз думаю про те, щоб перечитати. Для мене ця книга напрочуд добра і навіть трохи казкова.

Але сьогодні не так про книгу, як про історію її створення - також дивовижну та зігріваючу.

Дитинство Фенні Флеґґ пройшло на півдні Алабами. Час від часу, маленька Фенні разом з мамою відвідували мамину подругу - Френсіс Клевердон. Жінка мешкала в маленькому містечку Магнолія-Спрінгс. Дівчинка дуже любила проводити час в будинку міс Френсіс, особливо коли та перевдягалася в місіс Клаус та роздавала дітлахам подарунки на Різдво. Навіть після переїзду в Бірмінгем, 1-2 рази на рік Фенні приїздила в затишне містечко.

Однієї зими, коли Фенні Флеґґ вже жила і працювала в Нью-Йорку, вона почувалася особливо погано. Кілька місяців тому померла її мама. На роботі також були проблеми. Фенні здавалося, що вона загубилася в цьому світі. З наближенням свят, жінці ставало ще більш сумно. 

Раптом їй подзвонила міс Френсіс і запросила на Різдво до себе в Магнолія-Спрінгс. Вона сказала: "Тобі треба приїхати додому, люба." Спочатку Фенні Флеґґ вирішила відмовитися, але зрештою все ж зібралася в дорогу. У будинку міс Френсіс на неї чекала добре знайома кімната, та, де вони багато разів зупинялися з мамою. Кімната виходила вікнами на заднє подвір'я. В той вечір воно видавалося таким же сумним, як і Фенні Флеґґ.

Різдвяного ранку, міс Френсіс принесла Фенні каву і сказала, що має для неї сюрприз. Вона розсунула штори і показала подвір’я, вкрите снігом, де метушилося безліч яскраво-червоних птахів. Один з них, кардинал, сів на підвіконня й, здавалось, дивився прямо на Фенні. Френсіс нагадала їй, що червоногруді птахи були улюбленцями її матері.

Візит у Магнолія-Спрінгс допоміг Фенні Флеґґ  знайти душевний спокій. Пізніше вона дізналася, що в багатьох культурах червоногруді птахи вважаються символами надії, розради або навіть послання від близьких із небес. Згодом письменниця використала цей спогад як основу для книги.

В мене вже був допис про Фенні Флеґґ у форматі інтерв'ю

Тихого вечора.


Видео недоступно для предпросмотра
Смотреть в Telegram
Привіт.

Цілих 1000 днів

Відео створили The Ukrainians & nzl.media




Привіт)

Валерій Пузік - ще один український письменник, якого я для себе відкрила цього року.
Його книга "Я бачив його живим, мертвим і знову живим" - це збірка оповідань про різні етапи його життя. Тут є історії про дитинство та друзів, про стосунки, про складності та небезпеки заробітчанства, про службу і війну, яка змінює в людині щось назавжди.

Мені треба було трошки часу, щоб звикнути до манери оповіді, а далі ти просто пірнаєш в калейдоскоп подій, імен, та місцин і починаєш не просто усвідомлювати описане мозком, а глибоко пропускати через власне серце. Деякі моменти відгукувалися меланхолійним щемом, інші немов стискали в лещатах жаху та смутку.

Я психологічно не була готова, що перша історія в книзі буде про побратимів, фізично втрачених, але примарно завжди близьких. Автор розповідає про події, які відбулися, а так сталося, що вони зараз повторюються знову і знову, зі ще більш нищівною силою.

Мене ця книга так вразила. Я дуже рада, що колись її придбала. Щиро рекомендую, хоча, можливо краще не зараз читати...

Трохи цитат

Зима замітає всі наші сліди, залишаючи лише це: маршрутка "Полігон-Війна" - прибула за розкладом одразу після Різдва.


Ніяк не зрозумію, що з нами відбулося. Ми буди дуже обережні в словах та діях. Ми намагалися жити як раніше, але не могли. І це було очевидним. Ми були паралізовані. Ми були - і водночас нас не було.


Я думав про матір, яка вгробила своє здоров'я на роботі в СОПСі, тут же в Москві. Про те, як її розводила на гроші моя хрещена, наша родичка. У цьому гастарбайтерському пеклі немає своїх, думав я. І це правда.


Це вигідно. Телевізор. Інтернет. Нові модні телефони. Наші діти дивляться на це все... на все це... Я пам'ятаю це відчуття впевненості, коли знаєш, що міняєш контур історії своєї держави. На Майдані. Нова Січ. Ми вплинули на хід історії. Вся влада - у народу. А зараз?


Здавалося, що він термінатор. Говорив мало. Рідко всміхався. Його снайперська гвинтівка була підписана зеленою фарбою - "Феодосія". Автомат Калашникова - "Севастополь". Він давав імена зброї, і ці імена були назвами міст у Криму. 
Татарин зник безвісти в 2016-му. Пішов на бойове завдання і не повернувся.


#відгук #Валерій_Пузік #коротка_проза




Привіт.

В день народження Курта Воннегута трішки історій з його життя.

▫️Курт Воннегут познайомився зі своєю першою дружиною Джейн Марі Кокс у дитячому садку. Спочатку вони товаришували, а коли юнакові було 22, побралися.

▫️ Майбутній письменник навчався в Корнелльському університеті, але наука давалася йому дуже важко. Зрештою, хлопця відрахували і згодом призвали до армії. Це відбулося на початку Другої світової війни. 

▫️ Курт Воннегут потрапив у полон під час битви за Арденни. Його утримували в Дрездені, де він пережив нищівне бомбардування міста союзниками в лютому 1945 року. Хлопець сховався у холодильній камері для м’яса. Цей травматичний досвід глибоко вплинув на його творчість і знайшов відображення у романі "Бойня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей".

▫️Після бомбардування, Воннегута змусили допомагати прибирати тіла загиблих. Він описував цей досвід як "великоднє полювання на крашанки", але замість яєць, були трупи. Ця жахлива подія на все життя закарбувалася в пам'яті письменника та стала центральною темою його книг.

▫️Роман "Бойня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей" був опублікований у 1969 році. Критики кажуть, що книга принесла йому таку славу завдяки антивоєнному посланню та новаторському стилю оповіді. Також вона зацікавила читачів через війну у В’єтнамі.

▫️У шлюбі з Джейн Кокс, у Курта Воннегута народилося троє рідних дітей, а згодом вони всиновили трьох дітей сестри Джейн. Всього у письменника було 7 дітей.

Спокійного вечора усім нам.

Показано 16 последних публикаций.