mental mentality

Волейбол для мене завжди був чимось більшим, ніж просто спорт. Це історія про взаємодію, довіру, командну роботу і здатність бути частиною чогось більшого, ніж ти сам. Але найголовніше — це шлях. Шлях, який почався ще у школі, коли я вперше побачив швидку атаку. Це було щось більше, ніж зароблене очко, тут більше мова про зв'язок між пасуючим і атакуючим. І тоді я зрозумів, що це щось таке, що дуже наповнює мене енергією.

Я раніше собі уявляв, що цей шлях приведе мене до турніру, але відчувалось, ніби це щось недосяжне. У школі це було просто задоволення, у дорослішому віці — спосіб розвантажити голову. Але, дивлячись назад, я бачу, як волейбол навчив мене важливим речам не лише на майданчику, а й у житті.

Перше, чого я навчився — це приймати свої помилки. У волейболі немає часу шкодувати про пропущений м’яч чи невдалу подачу. Гра триває, і ти повинен бути тут і зараз. Так само і в житті: помилка не повинна ставати гільйотиною. Її треба прийняти, винести урок і рухатись далі.

Друге — це довіра до команди. Не все в твоїх руках, і це нормально. Іноді ти просто повинен відпустити ситуацію і дати іншому зробити свою частину роботи. Особливо це стосується моєї позиції – центральний блокуючий. У волейболі це здається природним, але як часто ми в житті намагаємося контролювати все?

І третє — це терпіння і розвиток. Кожен удар, кожна комбінація — це маленький крок до більшого результату. Після кожного тренування ти стаєш трохи кращим. Але головне — це віра в те, що твої зусилля окупляться.

Турнір став для мене символом цього шляху. Це було не просто змагання, це було підтвердження того, що наполегливість і любов до справи, можуть привести тебе туди, де ти мріяв бути.

І тут є ще одна важлива річ: любов до того, що ти робиш. Без неї жоден шлях не має сенсу. Волейбол нагадав мені, що кожен із нас має знайти те, що робить його живим. І навіть якщо цей шлях здається довгим, а результат далеким, справжня нагорода — це сам процес.

Я не знаю, яким буде наступний крок у моїй волейбольній історії. Але я знаю, що продовжуватиму грати. Бо грати — це означає жити. І, як у волейболі, так і в житті, кожен м’яч, кожна дія — це можливість зробити щось краще. Можливість виграти і протриматись на майданчику довше, ніж решта.

mental mentality

Сила уваги ⚠️

Тільки вдумайтеся: наш характер, наші звички, наша особистість є лише набором стійких нейромереж, які ми будь-якої миті можемо послабити або зміцнити завдяки усвідомленому сприйняттю дійсності. Концентруючи увагу усвідомлено та вибірково на тому, чого ми хочемо досягти, ми створюємо нові нейронні мережі.

Абсолютно кожен найменший досвід робить у нашому мозку тисячі та мільйони нейронних змін, які відбиваються на організмі загалом.

Якщо ми за допомогою нашого мислення викликатимемо в організмі певні негативні стани, то в результаті ці аномальні стани стануть нормою, що в подальшому призведе до психосоматичних захворювань. Саме тому так важливо звертати увагу на свої думки та спрямовувати їх у потрібне «русло».

mental mentality

Чому мені не подобається популярна психологія?

На мій погляд, популярна психологія надто зациклена на позитиві та досягаторстві. Усі ці численні статті та тренінги, в яких автори діляться нескінченними порадами, як розбагатіти, досягти успіху, стати щасливим і зцілитися від усіх хвороб...

Тут ніби заперечується або ігнорується інша, "темна" частина нашого життя, де є місце печалям, стражданням, смутку, самотності. А ще навіюється, що якщо людина думатиме тільки про хороше і якось "правильно" житиме, то біди й нещастя обійдуть її стороною.

Але це не так.

Ми не можемо прожити своє життя без втрат і болю. Це те, що нам "гарантовано" життям.

Тому, коли ми відвертаємося від важких переживань, ми якоюсь мірою відгороджуємося від свого життя, дистанціюємося від нього. Не приймаємо його у своїй цілісності. Не дозволяємо собі сумувати, і тим самим не допомагаємо собі впоратися з важкими почуттями. І це нерідко призводить до депресії.

В екзистенціальному аналізі однією з головних причин депресії вважається непрожитий смуток. Перериваючи процес горювання, ми ніби перериваємо плин самого життя. Залишаємо його в якомусь замороженому вигляді й самі завмираємо.

І, навпаки, коли ми наближаємося до нашої внутрішньої "темряви", даємо увагу нашим тягарям і стражданням, починаємо сумувати, ми тим самим дозволяємо життю проникати в нас і розвиватися всередині.

Альфрід Ленгле подав це у вигляді метафори - він проводить паралель між бруньками, що розпускаються на деревах після зимової сплячки, і людиною, яка прокидається до життя після періоду проживання важких душевних станів.🌱🌾

Тому що смуток і горювання - це природний процес відновлення наших стосунків із життям. Відгорівши втрату, ми відкриваємося чомусь новому, чомусь цінному у своєму житті.

mental mentality

Звички — це як стежини в полі! Чим частіше ти ними ходиш, то чіткішими вони стають. Але що робити, якщо ти хочеш пробитися через густі хащі і створити нову стежку? Або, навпаки, закинути ту, яка веде не туди, куди хочеться?

Я багато думав про те, як звички працюють. У нас у мозку є цікава річ — петля звички: тригер, дія і нагорода. Наприклад, тригер — ти прокинувся, дія — потягнувся за телефоном, нагорода — отримав дофамін від соцмереж. Цю петлю можна переналаштувати, якщо підходити до справи з розумом.

Як створити нову звичку?

Для початку знайди тригер. Наприклад, якщо ти хочеш почати читати книги, можеш прив’язати цю дію до чогось, що вже робиш. Скажімо, кожен раз після обіду бери книгу до рук. Полегши початок. Не треба одразу ставити мету читати по 50 сторінок. Почни з п’яти хвилин. Так мозок не буде чинити опір. Далі - нагорода. Щось просте, але приємне. Наприклад, дозволити собі чашку смачної кави після читання. Мозок любить заохочення, і так ти допоможеш закріпити звичку.

Коли я почав користуватися телефоном для планування, мені довелося зламати звичку "пам’ятати все в голові". Я зробив це так: кожного вечора перед сном я записував завдання на завтра. Тригер — вчорашнє нагадування у ліжку, дія — записати думки, нагорода — відчуття спокою, що все під контролем. Спочатку це здавалося зайвим, але з часом ця звичка стала природною, як дихання.

Пам’ятай, що звички формують тебе. І ти маєш силу формувати звички. Тож замість того щоб бути пасажиром у власному житті, ставай капітаном. І нехай твій корабель завжди тримає курс на потрібний берег!

mental mentality

Про звички і планування

Звички — це такі собі невидимі нитки, які тримають наше життя в купі. Вони здаються дрібницею, але саме вони визначають, у який бік ми рухаємось щодня. Більшість свого часу ми робимо звичні справи, пересуваючись звичними шляхами, з звичними людьми. І ми дозволили цим звичкам створитись автоматично, не підлаштовуючи їх під свої бажання. Але якщо ти навчишся спрямовувати цей потік, то отримаєш силу, яка змінить твоє життя.

Розкажу про свій досвід. Колись у мене була звичка покладатися тільки на пам'ять. Все в голові: що зробити, кого набрати, куди піти. Гадаю, ви розумієте — повний хаос. Протягом деякого часу я все більше розумів, що цей метод перестав працювати. Я почувався так, ніби намагаюсь нести купу м'ячів зразу, і постійно якісь випадають

Тоді я вирішив спробувати планування. Спочатку це було незвично. Записувати справи на день у смартфоні? Здавалося, що це зайва морока. Але я вперто записував усе, що треба зробити. Вибрав для цього зручний додаток (TickTick), який дозволяє сортувати завдання по матриці Ейзенхауера(важливості), додавати нагадування і навіть встановлювати дедлайни.

Спочатку це було трохи механічно: "Окей, треба не забути це вписати". Але з часом я помітив, що моя голова почала розвантажуватись. Всі думки й справи, які раніше крутилися в голові, тепер лежали в телефоні. Мені залишалося тільки заглядувати і діяти.

Ця звичка стала ключовою для мене. Вона вчить дисципліни, допомагає розставляти пріоритети й не витрачати енергію на непотрібне. Та й в процесі самого життя думка отримала більше простору - стала вільною від переживань. Планування не обмежує, а навпаки, дарує свободу. Свободу робити те, що дійсно важливо, а не те, що хаотично влітає в голову.

Звички — це не про швидкі результати. Вони формуються через маленькі кроки, які ти повторюєш день у день. І якщо вибирати звички мудро, то рано чи пізно ти помітиш, як твоє життя починає рухатися в потрібному напрямку. Почніть із малого — і самі побачите, як це працює.

mental mentality

Чи було у вас таке відчуття, що день минає, а ви ледве пригадуєте, що встигли зробити? Як ніби бігали по колу, в спробах піймати повітря, але все одно залишилися з порожніми руками? Це знайоме багатьом із нас, мені в тому числі. Але знаєте, в чому секрет? Увага – це ваш основний інструмент, і те, як ви нею керуєте, визначає ваш результат.

Ми звикли думати, що багатозадачність — це круто. Але правда така: чим більше ви намагаєтесь встигнути одночасно, тим менше встигаєте. Якщо хочете дійсно працювати ефективно, почніть з малого: фокусуйтеся на одній справі. Уявіть, що ваша увага — це курсор мишки, і ви самі вирішуєте, куди нею натиснути.

Щоб цей курсор не губився серед хаотично розміщених файлів і папок, допомагає планування. Зробіть список на день, але не перевантажуйте його. Три-чотири ключові завдання — цього цілком достатньо. Коли знаєш, чим займатися, мозок не витрачає час на метання.

Ще одна важлива річ — наш мозок, як акумулятор, теж сідає. Якщо відчуваєте, що починаєте розряджуватись, зробіть паузу. Декілька хвилин простих посиденьок в тиші або прогулка можуть зробити більше, ніж ще одна година виснажливої роботи.

І, звісно, заберіть усе зайве. Що можна знайти потрібного серед цілої купи "Нових папок" і "Безіменних документів"? Приберіть зайві вкладки, вимкніть сповіщення, відкладіть телефон. Дайте собі простір для думок.

З часом це стає звичкою. Ви почнете помічати, як справи починають ладнатися, а голова стає яснішою. Бо коли ваш фокус не розсипається, як пісок, ви нарешті можете створити щось справжнє. І це відчуття — безцінне.

mental mentality

Знаєте, мені здається, ми всі іноді заганяємо себе в цей нескінченний біг: робота, цілі, плани, які треба втілити тут і зараз. Ми так сильно стараємося бути кращими, продуктивнішими, успішнішими, що забуваємо про найважливіше — про себе.

Здається, якщо зупинишся, відпочинеш — усе піде коту під хвіст. Але, друзі, насправді це зовсім не так. Світ не завалиться, якщо ви хоча б на хвилинку вийдете з цієї гонки. Навпаки, саме в паузах ми знаходимо щось справжнє: натхнення, нові сили, ясність думок.

Це як із телефоном. Якщо його не заряджати, він вимкнеться. І наша енергія працює так само. Нам потрібен час, щоб відновитися, підзарядитися. Це може бути все, що завгодно: прогулянка наодинці, день без соцмереж, зустріч із друзями, чашка кави на балконі, спокійний вечір із книгою.

Насправді, у цьому немає жодної слабкості. Є лише мудрість — визнати, що ти не машина, що ти живий. І це нормально, іноді сказати собі: "Я втомився. Мені потрібно перепочити".

Тож дбайте про себе. Пам’ятайте, що ви важливі. І якщо зараз відчуваєте, що вам потрібна перерва — зробіть її. Все інше може почекати. А от ваше життя — ні.

mental mentality

Про силу бути у моменті

Ми постійно намагаємося кудись бігти: досягати, змінювати, доводити. Наша свідомість, як маятник, коливається між спогадами про минуле та тривогами про майбутнє. Але чи помічаємо ми життя, яке відбувається саме зараз?

Філософія дзен говорить про "тут і зараз". Мудреці вчили: найглибший сенс життя розкривається лише в моменті. Якщо ми проживаємо його усвідомлено, ми звільняємося від ілюзій і справді живемо, а не існуємо.

Герман Гессе у своїй "Сіддхартсі" писав: "Життя — це потік, і лише в спокійному спостереженні його течії ми можемо відчути гармонію." Це не про те, щоб зупинитися і нічого не робити. Це про вміння побачити красу в простому: у вдиху ранкового повітря, у звуках дощу за вікном, у смаку гарячого чаю.

Екзистенціалісти теж звертали увагу на момент. Жан-Поль Сартр наголошував, що ми не є результатом обставин, ми є творцями. А наші вибори формують сенс життя. І найкращий вибір — це бути присутнім у своєму моменті, бо саме тут ми маємо владу над собою.

Тільки той, хто живе у теперішньому, живе повноцінно. Якщо ми навчимося зупиняти маятник свідомості й заглиблюватися в "зараз", то помітимо, що все, чого ми шукаємо, вже тут. Щастя, сенс, спокій — усе це не десь у далекому майбутньому чи в ілюзорному "колись".

Момент не вимагає від нас подвигів. Він просить лише одного: бути. Почути себе, відчути світ, дозволити собі відкинути зайве. Це не втеча від реальності, це повернення до неї. Бо справжня сила — це здатність жити так, щоб кожна секунда мала значення.

mental mentality

Підйом після падіння – це не лише повернення до звичного стану, а можливість переосмислити все. У своїй філософії екзистенціалізму Жан-Поль Сартр говорив, що свобода – це тягар. Бо разом із нею приходить відповідальність за власне життя. Але хіба не ця свобода дозволяє нам відкрити нові горизонти навіть після найглибшого провалу?

Фрідріх Ніцше писав: "Той, хто має навіщо жити, витримає майже будь-яке як." Ми часто опиняємося в пастці: обставини змушують нас боротися, але сенс цієї боротьби здається втраченим. І ось тут важливо зупинитися, щоб знайти своє "навіщо". Що саме є вашим світлом, яке веде вперед навіть у найтемніші часи?

Стоїки, такі як Марк Аврелій, вчили нас приймати те, що ми не можемо змінити, і працювати з тим, що у нас є. Він писав: "Перепони на шляху стають самим шляхом." Наші падіння – це не провали, це частина нашої дороги. Вони дозволяють нам побачити іншу перспективу, переосмислити пріоритети й рухатися далі, вже з новим розумінням себе.

Прийняття не означає пасивність. Це не про змирення з тим, що "так сталося". Це про внутрішню силу розгледіти сенс навіть там, де спочатку здається хаос. Ваші падіння – це уроки, а уроки завжди є частиною зростання.

Іноді здається, що ми розбиті. Але чи це не ілюзія? Як казав Лао-цзи, "Великі шляхи здаються заплутаними, велика простота здається хаосом." Наше завдання – знайти простоту серед цього хаосу, повернутися до сутності, до себе. Бо саме там, у центрі нашого "я", і ховається сила.

mental mentality

Стати сильнішим – це не про те, щоб ніколи не падати. Це про здатність підніматися, незважаючи ні на що. У момент, коли ми опиняємося на дні, здається, що відсутність контролю – це найгірше, що могло статися. Але саме тоді, коли здається, що втрачено все, з'являється можливість знайти щось нове – себе.

Брене Браун говорить про те, що щирість – це невід'ємна частина нашого відновлення. Але як бути щирим, якщо ми самі не знаємо, хто ми? Як любити себе, якщо ми відкинули частини своєї особистості, вважаючи їх неприйнятними? Самовизначення – це розуміння, що кожен наш бік, навіть той, що здається слабким чи "неправильним", є частиною цілого.

Карл Юнг назвав це індивідуацією – поверненням до самого себе. Ми часто відрізаємо "незручні" частини душі, щоб відповідати чиїмось очікуванням, стати більш прийнятними для світу. Але без цих частин ми стаємо неповними, розгубленими. Підйом після падіння – це не лише боротьба із зовнішніми обставинами. Це глибока внутрішня робота: прийняти, полюбити й інтегрувати всі свої сторони.

Почніть із того, щоб запитати себе: які частини вас залишилися в тіні? Можливо, це ваші мрії, які хтось назвав безглуздими. Або страхи, які ви замовчували, аби здаватися сильним. Чи ваша здатність радіти, яку ви придушували, бо світ вимагав серйозності. Кожна з цих частин заслуговує на ваше прийняття.

Подолати себе – це не знищити слабкість, а перетворити її на силу. Це осмислити, що не завжди потрібно воювати із собою, щоб змінити все. Навпаки, інколи найбільша перемога – це примирення.

mental mentality

❤️ Третій міф, але не менше важливий!

Дорослі - це циніки, які пізнали всю "правду цього світу".Вони давно зняли "рожеві окуляри" й усвідомили, що "життя - це боротьба і виживає найсильніший".

Взагалі я нерідко помічаю, що дорослість часто асоціюється з жорсткістю. До інших і до самого себе. Прояв співчуття і жалю розглядається як слабкість і "дитячість". І навіть я колись звертався до психотерапевта із запитом "хочу стати дорослішим і жорсткішим".

Це ще один міф‼️

Насправді, дорослі - це ті, хто розлучилися з ілюзіями про власну всемогутність, про те, що вони завжди мають бути на висоті, легко розв'язувати будь-які проблеми й знати відповіді на всі запитання.

Дорослі це ті, хто прийняв свою вразливість, свої обмеження і межі своїх можливостей.

Той, хто багато в чому асимілював свій травматичний досвід (пристосувався). Той, хто відчував втрати і нездійснені мрії та побачив усю глибину і сенс ситуації, що склалася.

Той, хто здатний помічати і витримувати різні аспекти нашої реальності, не тікаючи і не заперечуючи того, що відбувається. Той, хто досить добре розуміє і знає себе. Може співчувати і співчувати собі та іншим.

І головне, це той, хто не шукає "правильних" відповідей, як жити, а просто живе своє життя в кожному його моменті, отримуючи свій власний, неповторний досвід.

І пам'ятайте, доросле життя наступає не з приходом повноліття, а з приняттям себе і оточуючого світу.❤️‍🔥

mental mentality

У транзакційному аналізі є поняття его-станів. Їх усього три: внутрішня дитина, внутрішній/-я батько/мати і внутрішній дорослий.

(Цей пост базується на основних положеннях, які описані в книзі "Ігри в які грають люди" Е. Берна )

Вважається, що людина в кожен момент часу перебуває в одному з цих станів.

Сьогодні я хочу написати про внутрішнього дорослого, тому що у своєму щоденному житті я регулярно стикаюся з дуже різними уявленнями про те, хто такі дорослі та якими вони мають бути.

Тому сьогодні я вирішив написати про ці міфи, і заодно їх зруйнувати.

Міф 1.

Дорослі не емоційні. Це діти сумують, сміються, зляться. Дорослі вищі за це. Вони не вразливі. Їх неможливо ні поранити, ні зачепити. Вони із серйозним виглядом вирішують серйозні завдання і «не ниють».

Це не так‼️

У дорослому его-стані є почуття, просто вони не захоплюють людину і не керують нею. Вони не заважають думати й ухвалювати зважені рішення. Дорослий може витримувати свої емоції, керувати ними і розуміє, про які потреби вони йому говорять. Почуття дорослого глибші й тонші.


Міф 2.

Дорослі завжди зібрані, раціональні, знають відповіді на всі запитання, не сумніваються, ухвалюють правильні рішення і роблять правильні вибори. У їхньому житті повний порядок, і вони успішно справляються з викликами життя.

Це не так‼️

Дорослі, зіткнувшись із проблемами, шукають способи їх вирішення. Вони пробують, сумніваються, помиляються, падають, встають, роблять помилки, виправляють їх і продовжують шукати. І цей пошук триває все життя. І відповіді знаходяться не завжди найкращі. Але зате це їхні власні відповіді. Відповіді авторитетних людей важливі для дітей.

mental mentality

Ми завжди чекаємо багато від людей з кількох причин.

✨По-перше, ми всі маємо певні очікування щодо того, як повинні поводитися люди. Ці очікування можуть бути засновані на наших особистих цінностях, досвіді або культурі.

✨По-друге, ми часто схильні ідеалізувати людей. Ми можемо бачити в них те, чого насправді немає, або приписувати їм риси, яких вони не мають.

✨По-третє, ми можемо бути залежними від людей. Ми можемо очікувати, що вони будуть задовольняти наші потреби, давати нам підтримку або просто бути поруч з нами.

Щоб покинути цю звичку, потрібно усвідомити, що у людей є свої обмеження. Вони не завжди можуть відповідати нашим очікуванням. Потрібно також навчитися приймати людей такими, якими вони є, з їхніми сильними і слабкими сторонами.

Ось кілька конкретних порад, як покинути звичку чекати багато від людей:

• Зосередьтеся на своїх власних потребах і бажаннях. Що вам потрібно від інших людей? Що ви хочете від них отримати?

• Будьте реалістичні у своїх очікуваннях. Не очікуйте від людей того, що вони не можуть дати. Враховуйте їхні особисті особливості, цінності та можливості.

• Будьте готові до того, що люди можуть вас розчарувати. Це нормально, коли люди не відповідають нашим очікуванням. Не дозволяйте цьому розчаруванню руйнувати ваші стосунки з ними.

mental mentality

😱 Що робити, якщо боїшся діяти

Та й так би чого не вийшло

- напевно ви іноді промовляли цю фразу.
Можливо, ви зіткнулися з боязню відповідальності. Людина, яка схильна до цього страху, нічого не робить навіть у простих життєвих ситуаціях і чекає допомоги від інших.

Ось кілька порад, які допоможуть підвищити ініціативність:

1️⃣ Складіть план на день та дотримуйтесь його.

2️⃣ Використовуйте метод «маленьких кроків»: виконуйте завдання поступово, але самостійно.

3️⃣ Не уникайте неприємного та тривожного досвіду, а йдіть йому назустріч.

4️⃣ Переосмислюйте негативні думки у позитивному ключі.

5️⃣ Заохочуйте себе за кожен самостійно виконаний крок.

mental mentality

В мене не буває поганого настрою!

Саме так я і ставлюся до свого емоційного стану — кожна емоція як окремий елемент мозаїки, що додає цілісності картині життя. І коли я відчуваю якусь емоцію, я не прагну від неї втекти чи змінити її. Навпаки, я її приймаю і проживаю на повну, даючи собі змогу прожити цей момент як він є.

Якщо натхненний, то відчуваю, як внутрішній мотор набирає обертів — це той стан, коли всі завдання здаються не лише можливими, а й цікавими. І тоді я скоріше за все займусь чимось творчим — може, заграю мелодію на уявній сцені або створю нову ідею для своїх проектів.

Коли я відчуваю себе щасливим, то намагаюся поділитися цим відчуттям з іншими, бо щастя хочеться випромінювати, і тоді навіть дрібнички здаються важливими — на кшталт дзвінка другу чи написання короткого повідомлення з побажанням гарного дня.

А коли приходить самотність, я не бачу в ній ворога. Зазвичай у ці моменти відчуваю себе трохи глибше, ніж зазвичай, ніби наодинці з самим собою відкриваю нові грані. Можу вийти на прогулянку, зупинитись у затишному куточку, дозволити думкам плисти. Це час для роздумів, які ніколи не навідаються, коли я у компанії.

І так, навіть злість має своє місце — не означаючи агресії, вона може бути підказкою до змін. Така енергія надихає мене на фізичні вправи, тренування або навіть на творчість — перетворюю її на пальне для досягнень.

Секрет для мене в тому, щоб повністю прийняти емоції і перетворювати їх на силу, навіть якщо ця сила — просто спокійний відпочинок чи момент тиші. Кожен мій стан — це просто я, в різних своїх проявах.

mental mentality

Як покращити сон ?

1. Виберіть постійний час відходу до сну і час, коли потрібно прокидатися (навіть у вихідні дні ) - це закріпить цикл сну для Вашого організму.

2. Виробіть регулярний вечірній режим. Дотримуйтесь цього режиму щовечора, даючи зрозуміти своєму організму, що наступає час сну .

3.Створіть в спальні ідеальну атмосферу для сну. Прохолодна, темна і зручна кімната ідеально підходить для гарного сну. Невисока кімнатна температура - близько 18 ° С - це ідеальна температура для сну, тоді як тепле приміщення миє перервати ваш сон.

4.Спальня призначена тільки для сну.
Намагайтеся не ставити компʼютери і телевізори в спальні, тому що вони можуть стати причиною стресів і занепокоєнь.

5. Не їжте перед сном.
Підкріпіться легкою вечерею за пару годин до сну. Уникайте гострої і жирної їжі і не пийте дуже багато.

mental mentality

Сни – це як переписка з нашою підсвідомістю. Часто вони здаються хаотичними і незрозумілими, але насправді містять підказки, відповіді на тривоги чи рішення для ситуацій, які нас турбують. Коли ми спимо, свідомий розум трохи "відпочиває" і перестає контролювати всі думки, а це дає можливість підсвідомості проявитися в образах, символах і відчуттях.

Так, сни можуть виглядати, як повна каша, але навіть у такому потоці інформації є сенс. Пробуйте зранку записувати, що запам'яталося зі сну – часом найцікавіше відкриття буває у дрібних деталях. Що, наприклад, повторюється? Або які емоції у вас викликають певні образи? Це може бути відповідь на те, що хвилює зараз.

І, якщо деякі сни здаються абсолютно беззмістовними, не засмучуйтеся. Можливо, це просто спосіб, у який мозок розвантажує зайву інформацію. Але в моменти, коли вам дійсно потрібно знайти відповідь, попросіть свою підсвідомість дати підказку перед сном – і спостерігайте, що "відповість" ваш внутрішній світ.

mental mentality

Нещодавно я побудував нову звичку – закінчувати день короткою медитацією, де знаходжу хвилинку для вдячності та планування наступного дня. Це, в моєму сприйнятті, ніби ставити крапку і водночас дозволити новий початок.

Коли ми дякуємо за день, навіть за найдрібніші його моменти, наш фокус перемикається на те, що справді цінне. А подумки проглядаючи план на завтра, ми налаштовуємо себе на спокійний, розмірений старт, де вже є місце для важливого.

Ця проста звичка дарує більше, ніж здається на перший погляд: легкий сон, менше тривог і відчуття, що завтрашній день під контролем, хоч би як він не розвивався насправді.

На добраніч, друзі❤️‍🔥

mental mentality

Одного разу я усвідомив, що насправді не треба жити так, ніби все в житті — змагання, де головне завдання полягає в тому, щоб знову й знову доводити свою силу. Я зрозумів, що замість того, щоб безупинно боротися за ідеальне, варто дозволити собі бути просто людиною, яка має право на слабкість, на спокій, і навіть на помилки.

Ми часто потрапляємо у пастку перфекціонізму: прагнемо все зробити бездоганно і, якщо раптом щось не йде за планом, починаємо сумніватися в собі, карати себе за кожен недолік. Але з часом я дійшов до важливого висновку: цінність життя не в ідеальності, а в нашій здатності бачити й приймати реальність такою, як вона є. Боротьба за ідеал, часто нав’язаний зовнішнім світом, виснажує і віддаляє нас від справжнього сенсу.

У нашому житті є ідеї, від яких варто відмовитись, і відчуття, які варто переглянути. Бо ж насправді життя — не про безкінечний марафон перемог і не про підкорення вершин. Життя — це вміння чути себе, жити в гармонії з собою, не залежати від зовнішніх очікувань і не боятися іноді зупинитися, щоб перепочити. Це про те, щоб залишатись справжнім, бути готовим до змін, і навіть розчаровуватися, щоб відкривати нове.

Це мій вибір — жити на своїх умовах. Дати собі свободу бути недосконалим, не боротися постійно, а насолоджуватися процесом. Я відмовився від боротьби за ідеальну картинку, щоб натомість отримати просте, але справжнє життя, яке дозволяє бути живим тут і зараз.

mental mentality