Жорж

Я почуваюся постійною працівницею різдвяної майстерні. Ось уже кілька років я обов'язково перекладаю книжки, і на деяких мене прямо так і записано: «ельфиня-перекладачка Ганна Яновська».

Я взагалі обожнюю працювати з дитячими книжками — зокрема, й віршованими. Окремо виділити найулюбленіші непросто. Дуже радісно було працювати з казками Алекса Т. Сміта (обидві книжки про Вінстона, «Ґрампус», «Лускунчик і різдвяні витівки Мишачого Короля»), люблю всією душею віршовані кримінальні історії про Шифті і Сема Трейсі Кордерой (у цих книжках про собачок прекрасно все від жанру до ілюстрацій). Була дуже рада докласти руку до перекладу книжок Марка-Уве Клінга про Ойнірога (у співпраці з Ольгою Сидор, яка є спеціалісткою з німецької — я працюю передусім з англійською).

Щойно-щойно вийшла повість «Чудодійні кондитери» Наташі Гастінгс — це вже для більших читачів, але вже помічаю, що на книжку поклали око й порівняно дорослі любителі фентезі. І сподіваюся, розчаровані не будуть: казкова історія, дія якої відбувається в Лондоні під час славнозвісного ярмарку на замерзлій Темзі — це хороше зимове читання!

Бажаю нашим читачам у новому році опинятися в правильному місці чи правильний час, як Вінстон; знаходити свій шлях, навіть якщо подібного ніколи ні в кого не бувало, як героїні повісті «Чудодійні кондитери»; і йти цим шляхом вперто й безкомпромісно, як Ойніріг!

2024 рік виявився для мене дуже напруженим, але й надзвичайно плідним: вийшло аж два романи, в яких я є співавторкою. Це детективне міське фентезі «Діти вогненного часу», яке ми написали разом з Мією Марченко, і роман в оповіданнях «Корчма на перехресті світів». Це мої дві перші великі форми, які побачили світ, і це було дуже хвилююче. Тим більше, що це сталося майже одночасно! Чи було це здійсненнім мрії? Безперечно. Уперше мої книжки опинилися на головних вітринах найбільших книгарень і в топах продажів на величезних книжкових фестивалях.

Паралельно я закінчувала ще один роман в піджанрі детективного міського фентезі, цього разу сольний: сподіваюся, він вийде в середині 2025 року; також працювала з командою «Пісні бризів»; а ще продовжувала роботу в царині сценаристики. Графік був надзвичайно щільний.

Те, що «Пісня бризів» нарешті у друкарні, є чимось більше, ніж мрією. Це важлива віха у моєму житті, і я також відзначила її в 2024 році. Маю надію, що книжка сподобається читачам — і вони якнайшвидше отримають і другий том цього роману, адже він готовий. Всі карти відкривати не буду, але скажу, що я також працюю й над іншими історіями зі світу «Пісні» — зокрема, над романом-приквелом. Планів багато, сподіваюся, ми всі будемо живі і здорові, щоб їх реалізувати.

Цей письменницький рік почався для мене несподівано – із запрошення до збірки оповідань в жанрі тру крайм. Я часто засновую твори на реальних історичних подіях, але зазвичай додаю туди дрібку (або не дрібку) потойбічного. Також, як коміксист, мав багатий досвід адаптації реальних історій, але саме тру крайм, максимально реалістичний із детективною складовою, я ще не писав. Це був незвичний досвід, від якого я щиро кайфонув. Збірка детективних оповідань на основі тру крайм історій вийде у видавництві «Жорж».

Рік точно був не легкий, але попри те, багато чого зробилося. Нарешті, після майже 4 років видавничого пекла побачили світ «Химороди», після трьох – багатостраждальний «Бабай: Нічний сеанс», а також «Змієві вали». Від UA Comix вийшли мальописні «Символи Незламності» та «Іду на Штурм», а вже в грудні пішов у друк епічний мальописний байопік «Шух» про Романа Шухевича, наразі найбільша й найскладніша моя сценарна робота.

Геть неочікувано для мене знайшов видавця ще один рукопис. Його я закінчив вже доволі давно, і кілька довгих років я нікому його не показував. Я й досі дещо ніяковію, коли беруся розповідати про нього, утім, так чи інак, я вже можу сказати, що до видання його взяло видавництво «Жорж» і робота над ним ведеться вже доволі активно. Це фентезійна історія, але поки про деталі не розповідатиму