The ДОКУМЕНТАЛІСТ

Відновлення історичної справедливості: Нацбанк ініціює зміну назви монети «копійка» на «шаг».

💬 «Дослідивши історію грошового обігу України, ми дійшли беззаперечного висновку, що така назва для розмінної монети, як копійка, фактично є символом московської окупації. Сьогодні український народ повертає собі все, що було несправедливо в нього вкрадене та понівечене кремлівськими наративами. Саме час відновити справедливість і для грошової системи, очистити монетарний суверенітет від щонайменшої спорідненості з будь-чим московським. Ми маємо своє, питомо українське, слово для визначення дрібних монет – це слово шаг», – наголосив Голова Національного банку України Андрій Пишний. 

Назва «шаг» українського походження, вона використовувалася на території України в українській грошовій лічбі з XVI століття.

Це унікальне найменування монети, якого не знають інші лінгвокультури.

Воно широко вживається в класичній українській літературі, згадується в творчості Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших письменників.

За подіями сьогоднішніх днів інколи не встигаємо згадувати інші важливі речі. 2 вересня 1945-го завершилася кровопролитна Друга світова війна, коли нацистський режим зазнав тотальної поразки.

Нагадаю, що все також починалося з позиції сили і невиправданої жорстокості: погрози, бравада, військові паради і жахливі бомбардування європейських міст, коли німецькі пілоти стирали на пил і уламки цілі житлові квартали.

Ще за кілька днів до кінця німецька пропаганда до останнього переконувала, що Гітлер переможе, а США за все заплатять. Але далі був крах армії Вермахту, низка самогубств, втеч, судів та страт і безславний кінець самого фюрера.

Доволі показове фото – німецький офіцер, який наклав на себе руки, лежить поруч із портретом диктатора.

Рано чи пізно бумеранг повертається.

100%.

Підписатися на канал

Перші внутрішні радянські паспорти зʼявилися в 1932 році. Їх одержували лише жителі «режимних» міст, робітничих поселень, новобудов і радгоспів.

Селянам, які становили майже 40% населення країни, вперше дозволили видавати паспорти лише 28 серпня 1974 року. До цього вони понад 50 років з моменту утворення СРСР були фактично кріпаками при колгоспах. Туди їх автоматично записували в 16 років, і вони не могли нікуди виїхати без довідки від колгоспного начальства. Порушників карали штрафом або тюремним терміном.

«Бабель» згадує, як проводили паспортизацію населення в СРСР, чому селян закріплювали за колгоспами, і публікує архівні знімки.

@babel

Історія до сьогоднішнього свята, яка показує, наскільки наші вороги бояться всього українського.

Травень 1966 року. Розпал комуністичних репресій та переслідувань. На знак протесту двоє українців – Георгій Москаленко та Віктор Кукса вирішують встановити синьо-жовтий стяг з тризубом та надписом «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито» над Київським інститутом народного господарства.
Червону ганчірку зривають, а на її місці прикріплюють український прапор.

Це була надзвичайна подія.
ЧП, яке підняло на ноги усе КГБ. Це добре видно, якщо погортати справу проти «диверсантів».
Хлопців довго не могли знайти, органи намагалися вистежити їх близько пів року, а коли заарештували, то Віктору Куксі дали 2 роки мордовських таборів, а Георгію Москаленку – 3.

«Ми будили Україну від компартійного сну», - пояснили свій вчинок відчайдухи.

Звинувачення зняли лише після розпаду ссср, а про подію тих часів нагадує бронзова дошка, яку встановили на будинку.

У 1912 році колишній президент США Теодор Рузвельт вирішив знову повернутися до управління країною, оскільки був невдоволений своїм наступником Вільямом Говардом Тафтом.

На передвиборній кампанії Рузвельт вирішив поширити 3 мільйони брошур зі своєю промовою «Сповідь» та своєю фотографією на обкладинці. У нижній частині цього знімка є напис "copyright 1910 by moffett studio chicago".

Коли тираж уже було надруковано, керівник кампанії Рузвельта виявив цей напис. І зрозумів катастрофічну помилку – на використання фотографії не було отримано дозволу від правовласника.

Закон про авторське право дозволяв фотографу вимагати по 1 долару за кожен екземпляр фотографії. А втрата 3 мільйонів доларів у 1912 р. еквівалентна втраті понад 60 мільйонів доларів зараз. Таку ціну штаб не міг дозволити собі заплатити. А передруковувати брошури коштувало не лише грошей, а й часу.

Керівником виборчого штабу Рузвельта був Джордж Перкінс, досвідчена людина у вирішенні різних складних завдань. Перкінсу доручили домовитися про менш витратну угоду з фотографом.

Але після ретельного аналізу ситуації він вирішив почати переговори з Моффеттом трохи інакше і відправив йому телеграму такого змісту: «Ми збираємося поширити три мільйони брошур із фотографією Рузвельта на обкладинці. Це чудова можливість для фотографа. Скільки ви готові заплатити, якщо ми використовуємо вашу роботу? Відповідь потрібна негайно».

Моффетт відповів швидко: "Дякую за надану можливість, я готовий заплатити 250 доларів"…

Для отримання потрібного вам результату навчайтеся правильно ставити запитання!