Переможний Магдіяж

Спікер Верховної ради Руслан Стефанчук прозоро натякнув, що журналістам не місце в парламентській ложі преси. Це він зі словами "ви здивуєтеся" пояснив європейським досвідом, мов, там такого немає, у журналістів є свої робочі місця в редакціях.

Я наведу ще один приклад. Ложа преси відсутня в державній думі рф. І, задовго до широкомасштабного вторгнення, журналісти рф, отримавши тимчасову перепустку в Раду, дивувалися нашій свободі в парламенті, де ми могли спокійно спілкуватися з владою в кулуарах. Ті - представники влади - у свою чергу мали купу можливостей з нами не зустрічатися. Наприклад, заходити "під купол" через підземний хід з боку парламентських комітетів, або ховатися "за кулер" - виходити на закриту для преси територію через двері з боку опозиції. І все було ок.

То, може давайте на кацапський досвід рівнятися? Навіщо прикриватися європейським. А потім, можна і про "парламент не місце для дискусій" згадати.

Стефанчук в інтерв'ю заявив, що журналістам у ВР не місце - до ложі преси ніде в європейських парламентах не пускають пресу(?!), бо вони мають "власні місця роботи". В сенсі, редакції, до яких нехай запрошують, кого вважають за потрібне. А контролювати (і фіксувати на фото й відео) особисто, що відбувається у парламентській залі і кулуарах, не слід.
--
Що значить 5 років звички працювати без політичної конкуренції, в тепличних умовах. От тому, незважаючи на особу наступного президента, нам вкрай необхідний коаліційний парламент і уряд. Бо формат маріонеткової монобільшості довів ситуацію в парламентсько-президентській(!) республіці до маразму.

Ну і, зрештою, щоб будувати авторитарну державу, де не місце громадянському контролю і правам опозиції, треба мати достатні власні ресурси держави. А в нас основна частка ресурсів - західна допомога. Навряд партнери схвалять (і лишать без жорсткої реакції) спроби скористатись їхньою допомогою для утвердження авторитарного режиму.

І з неодноразових заяв союзників схоже, що до такої реакції лишилось не так багато часу. Тому владі варто оперативно розвернути свою політику на щось більш прийнятне для демократичного світу.

Ну і, звісно, сумно дивитись на нашу журналістику. Хоча я прекрасно розумію: і безробіття на професійному ринку, і повістки над головами роблять свою справу.
==
Відео взято у Марини Данилюк-Ярмолаєвої