Християнські вірші 🌿

Так розписані долі, і так склалось життя,
Ми ідемо роздоллям і лютує війна.
Чуєм вибухи й стогін, бачим сльози і кров,
Чи збагнули ми в цьому Господню любов?

Купол неба над нами розсікають ракети,
Безпорадно волаємо: "Господи, де Ти?"
А Бог поряд й в любові рукою Своєю
Не дає їм упасти над твоєю межею.

Він окреслив границі не підкралось щоб зло
Ані вдень, ні вночі до намету твого.
В час війни проживаєш під захистом неба,
Чи збагнув, як за це бути вдячному треба?

Колосився твій лан, дозрівав урожай, -
Це все милість Творця, друже мій, пам'ятай.
Він для тебе подбав і про воду, й про хліб,
А ти міг бути поміж нещасних осіб,

Які десь у підвалах у воєнну годину
Довгі тижні чекали рятівну ту хлібину.
Десь краплину води, наче скарб, берегли.
За криницю з водою ти подяку складав?

Не поранений ти: ноги, руки працюють.
Чи за це небеса вдячність з уст твоїх чують?
Ти міг бути десь там в епіцентрі прильоту,
Де втрачають життя, і здоров'я, й роботу.

Де за долю секунди немає сім'ї,
Де щодня перекличка: а ви ще живі?
Де за мить сиротіють щасливі родини,
Коли тіло героя в дім несуть побратими.

Ти не взутий в сандалі вдови, сироти.
Йдеш у своїх добротних - чи дякував ти.
Хтось від тої ходьби вже натер мозолі,
Комусь сльози солоні біжать по щоці.

Ти сьогодні в затишному Божому домі,
Утішаєшся в вічному Господа слові.
Чи подякував ти за спасіння душі,
За той подвиг Ісуса за нас на хресті?

Він спасіння тобі дарував просто так.
Чи цінуєш ти ним, чи живеш абияк?
А життя це крихке, наче із кришталю,
Чи спішиш нести вдячність за вічність в раю?

Чи цінуєш ти тим, як Бог Духом Святим
Потішає тебе як біда, наче дим?
Ти міг бути між тими, хто в хвилини відчаю
Десь у прірву летить під навалою жалю.

Якщо в тебе сьогодні є родина, сім'я,
Хтось з любов'ю твоє вимовляє ім'я,
Не вважай дріб'язковістю ти оце все, -
Хтось весь вік самотою на землі цій живе.

Якщо маєш сьогодні із ким помолитись,
І печаллю, і радістю з ним поділитись,
Не міркуй легковажно, як мені повезло -
Небо вірного друга в життя подало.

Бережіть своїх друзів! У будь - яку мить
Це безжальне життя може враз розлучить.
Друг правдивий буває ще ліпший від брата,
Дякуй Богу, якщо таких друзів не втратив!

Дякуй Богу за все! Із дрібничок життя
Наповняється наше тут кожного дня.
Хтось й краплини немає тих милостей неба,
Які щедро відміряні Богом для тебе.

І так склалось життя, так розписані долі,
Що живем в час війни із Господньої волі.
Крик і стогін щодня піднімається в небо,
А Бог хоче почути подяку від тебе.

І від мене в осінній оцій метушні,
Де сигнали тривоги, свист ракет уночі.
А над нами Господь простягнув Свій покров.
Чи збагнув в час війни ти Господню любов?

Життя проходить, навіть пролітає
І день за днем зникає в небуття
Хтось ще живе, а когось вже немає
Так скоро зупинилося чиєсь життя.

Настане день і землю ми залишим
Настане час зустрінемось із Ним
Життя моменти, все земне, тут лишим
А там рішатись буде по ділам твоїм!

Чого здобув живучи стільки в тілі…
На що життя віддав…чи змарнував
Хто тут скеровував твої всі цілі?
Яку частину на служіння ти віддав?

Що ти зробив? Питання рубом стане
Я стільки всього для тебе подав,
У горлі комом відповідь застрягне
Немає що сказати… просто промовчав!

А в середині біль пече сильніше,
Чому ? Чому я злегковажив тим що мав ?
А що ж мене манило все сильніше,
Чому, належного для пана не віддав!

Собі старався вперше догодити
Щоб у житті не гірше інших був,
Так мало часу з Богом було говорити
А інколи про це, я навіть і забув!

Я кращу пору ждав усе служити
Одному так нестерпно все нести,
А потім, були клопоти, сімʼя і діти
Що часу зовсім не було для інших діл!

А потім старість скоро так підкралась
І стало тяжко, все боліло день за днем
І ще тоді душа чогось бажала
І відізвався в серці тяжкий щем!

Та ти сказав, що для тебе запізно
Хай молоді життя присвячують служить,
Твоє життя закінчилось на жаль безплідно
І пора вічність вже переступить.

А що ж, вже там, що там мене чекає?
Що говорити буду коли пан прийде!
Талант що закопав, напевно відкопаю
Мабуть, його в мене Він забере.

Бо не примножив, що мені залишить..?
Те що Його, Він має забирать,
А мені те що заробив, віддати мусить
І моя частка, вічно там страждать.

Життя без Бога вже і є страждання,
Якщо це зрозумієш друже мій!
Тому, не легковаж, віддайся без вагання
Йому служити час настав вже твій !!!

©️свєта лесковець

Коли туга серце твоє оповила

Коли туга серце твоє оповила
Шлях немов чорним килимом стелиться знов
І здається усе твої зламані крила
Ти впади на коліна , згадай про любов

Про любов на хресті що тоді розіпʼяли
Про любов , що терпіла ті муки страшні
Що ні слова лихого вона не сказала
Бо Любов все простила тобі і мені

Хай наповнить уста твої щира молитва
Хоч не довга від серця хай буде вона
І Бог буде з тобою Він поможе у битвах
Лиш відкрий свою душу для Ісуса Христа

До Нього завжди звертайся мій друже
Якщо дуже важко стає на душі
Впади на коліна з сльозами і тут же
Відчуєш ти руку Його на плечі

Тебе Він потішить , всі рани загоїть
Бо любить тебе як не любить ніхто
Дорогу твою Він легко подвоїть
Любовʼю і миром і просто добром

Бо знає Господь що у серці людини
Відомі йому всі дороги й шляхи
Чого потребує душа твоя нині
А що не потрібно сьогодні тобі

Не думай що Ісус тебе не почує
Лиш ворог шле в серце тобі ці думки
Він завжди на тебе як лев той чатує
А ти не здавайся вперед з Богом йди

Довір Йому все що тяжить твою душу
Христос понесе Він поможе в біді
Наповнить водою всередині сушу
І Славу Господню побачиш тоді

Бо той хто створив небеса і простори
Створив і людину а значить й тебе
Хто ліс поливає і зрошує гори
Не лишить ніколи він поруч іде

Коли відчуваєш самотність дитино
Ти руку на серце своє поклади
Бо там проживає Спаситель єдиний
І в серці твоєму він буде завжди

Тільки молитва нас зближує з Богом
І лиш на колінах відчуєш Його
У щирій моливі зникає тривога
Бажання серця він чує твого

Коли туга серце твоє оповила
Шлях немов чорним килимом стелиться знов
Ти повір… лиш повір Бог подасть тобі сили
На руках понесе , бо Він є любов !

Як залишаюсь я з Тобою

Як залишаюсь я з Тобою,
Мій Господи, на самоті —
Такі хвилини золоті,
Хоч пересипані журбою.

Тобі скажу те невимовне,
Що вмерзло в душу і щемить.
І прийде вистраждана мить,
І все єство теплом наповнить.

Проллється струменем гарячим
Від тімені до самих ніг,
Розтане почорнілий сніг —
І я себе відчую зрячим.

В моєму голосі тремкому
Ти вчуєш славу і красу.
Поклін Тобі я понесу,
Тобі, мій Боже, й більш нікому.

Пройду прекрасною межею
Свойого літа і зими.
Встає веселка над душею
І щастя тріпотить крильми.

В сліпця був шанс

В сліпця був шанс, можливо лиш один...
Ось Вартимей сидить, Тимеїв син.

Він при дорозі й раптом він почув,
Що поряд НазарЯнин йде, Ісус.

Ісус?! Він недалеко! Скільки їх,
Сліпців почув і , бідним, допоміг!

А раптом і мені б прозріння дав?!
І Вартимей щосили закричав:

"Давидів сину, змилуйся, прийди!"
А учні сварять :" Тихо ти, мовчи!"

Та як мовчать томУ, хто стільки літ
Живе в пітьмі й не бачить чудо-світ?

У кого колір є лише один-
Він чорний!" Аж ось тут НазарЯнин,

Почувши добрим серцем крик душі,
Сказав: "Покличте його, друзі, поспішіть!"

І Вартимей, покинувши свій плащ,
Біжить до Того, в Кого його шанс

Прозріти і покинути пітьму.
Кричить Ісусу: "Хай же я прозрю!"

І він прозрів, і за Христом пішов!
Якби ж і ми, як Вартимей, слідком

Залишивши свої "плащі" гріха,
Спішили в покаянні до Христа.

І Він простить, і ти підеш за Ним,
І будеш Його учень, Його син.

І світ засяє, лиш довірся ти.
Єдиний шанс! Дивись, не пропусти!

Читайте Біблію, читайте

Читайте Біблію, читайте,
Там є пожива для душі,
Досліджуйте її, вивчайте,
До Бога кличте у тиші.
В ній дивовижні є уроки,
Поради, втіха є для нас,
Навчає нас робити кроки,
Присвячуй для читання час.
Читайте Біблію, читайте,
Для нас сам Бог те написав,
Читати Слово, закликайте,,
Щоб правді інших Бог навчав.

ЛЮБІТЬ ОДИН ОДНОГО



А любити - це з іншим ділитися своїм серцем.
Це тепло розливати із власного каганця.
Це дивитися щиро в задощене світу люстерце
І добром зігрівати байдужі людські серця.
Це шукати у ближнім - що б не сталося - тільки краще.
Це навчитися пробачати образи та біль.
Серед світу холодного бути завжди гарячим
І сліди милосердя на стежці лишати суціль.
А любити - це разом дивитися в небо синє.
Це ділити надво‌є і радості, і журбу.
Це себе роздавати для іншого по краплині
І сіяти небесним промінням, де б ти не був.
Це сприймати чужі проблеми неначе власні
І охоче брати на плечі не свій тягар.
Коли світло надії в імлі непроникній гасне,
Розганяти комусь темне пасмо холодних хмар.
Дарувати усмíшку щиру і погляд ніжний,
Підставляти плече, бути разом в часи біди.
А як раптом назустріч - хурделиця з вітром сніжним,
Залишати незмінно поруч свої сліди.
А любити - це бачити сльози в очах людини,
Коли всім видно тільки усмішку на вустах.
Це стояти за когось годинами на колінах
І нести чиєсь рідне ймення до ніг Христа.
Коли любиш, тоді помилки пробачати просто.
Коли любиш, служити ближньому - твій девіз.
Тоді серце не ранить образливе слово гостре.
Тоді бачиш лише хороше в усіх і скрізь.
Дай Господь вам кохання палкого незгасний пломінь,
Що єднатиме душі в одну на земній путі,
Щоб завжди було тепло і затишно в вашім домі,
Щоб Христа впізнавали люди у вас в житті.
А любити - це бути взірцем для усіх навколо -
Погляд завжди притягує блиск щасливих очей.
Тільки справжню любов не зупинить ні зло, ні холод -
Вона тихо серпанок надії для інших тче
І наслідує віддано любляче серце Бога,
Вчиться бути промінчиком світла в глухій пітьмі,
Здобуваючи дотиком ніжним над злом перемогу
І мелодію щастя розносячи в тиші німій.

Моє дитя Скажу тобі сьогодні,
Про те, про що, давно Мене питав.
Хотів ти знати наміри Господні,
Щоб напрям вірний Я тобі вказав.

Завжди хотів ти знати Мою волю
Мого лиця постійно ти шукав.
І нині говоритиму з тобою
Щоб ти на дусі, сину Мій, не впав.

Згадай той день, коли тобі відкрився
І твої очі сповнилися сліз…
Я з того часу , сину, не змінився
З тобою поруч завжди, всюди, скрізь…

А ти стоїш засмучений сьогодні,
Питання в серці ти собі поклав,
А Я відповідаю: Син Господній,
Чому цей страх до серця допускав?

Чому Мені не до кінця ти віриш?
Невже забув ти чуда ужитті?
Твій ворог б’є в такій великій силі
Та ти сховайся у Моїй руці.

Він так лютує…бурі підіймає,
Пускає стріли…шторм і ураган…
Нехай тебе він цим не налякає,
Бо ж ти ідеш в небесний Ханаан.

З тобою Я . Отож дитя, Не бійся!
В усіх питаннях – я допоможу.
Лише всім серцем ти Мені довірся.
Бо Я провів дитя, Свою межу.
Не зробить він чого Я не дозволю,
Не переступить грань ту і межу.
І Пам’ятай, що Я завжди з тобою…
Тобі Я сину дещо покажу

Ти зрозумієш наміри і волю
А в найскладніший й найтемніший час
Я буду шлях освічувати Собою.
Ніщо на світі не розлучить нас.

Іди вперед. Назад не озирайся.
Спрямовуй погляд тільки в небеса.
Кажу тобі Я ще раз – не лякайся.
не заподіє ворог тобі зла.

Я захищав. І зараз захищаю.
І буду захищати Я завжди.
Моє дитя, тебе благословляю.
Отож, будь мужнім і вперед іди.

Бо нагорода в небесах чекає.
Так твій Господь до тебе промовляє!
Амінь.

Я була грішна і не знала,
Що з Богом то життя живе.
Тепер у серці світло стало,
Мій шлях життя Господь веде.

Господь омив святою кров'ю,
Забрав мій гріх там на хресті.
Він дав мені спасіння, волю,
І відродив мене із тьми.

Віддав життя Святе за мене,
Щоб завжди з Богом я жила.
Тепер я з Господом я сильна,
Він відкупив мене з гріха!

Йому віддам своє життя я,
Люблю Тебе мій Адонай я.
Служити й славить серцем буду.
Ти вивів душу із облуду .

Лиш Бог мені дає надію,
У Ньому світло серед тьми,
Коли в душі тремтить безсилля,
Він поруч, щоб мене спасти

У серці світло, в душі спокій,
З Ним я пройду крізь тяжкий бій .
Він — мОя сила, моЯ опора,
Він мій Спаситель ,Він є Живий.

Його любов — як щит надійний,
Моя опора в час тривог,
Завжди близький і справедливий,
Розвіє страх і дасть любов.

Коли упАду — Він підніме,
Коли блукаю — вкаже шлях.
Його рука мене спасає,
Він є — мій спокій і мій Спас.

Лиш Бог мені дає надію,
У Нього вірю кожен день.
З Ним не страшна жорстока буря,
Йому віддам печаль й тягар.

Лиш Бог мені дає надію,
Він вірний друг в усі часи.
В Його присутності міцнію,
В Його обіймах — мир в душі.

В житті нелегкому й мінливім,
Коли стискає біль і жаль,
Він дім мій тихий, мій Спаситель,
Що прибирає кожен жаль.

Йому віддам своє страждання,
Він розуміє біль й нужду.
Моя надія й сподівання
З Ним шлях пройду,і не впаду.

Лиш Бог мені дає надію,
З Ним кожна мить стає ясна.
Його люблю, Його я славлю,
Його любов — мене спасла.

Пильнуй свою душу, дитино, ти добре,
Мені ж бо належить безсмертна душа,
За неї колись на хресті заплатив Я Собою,
Прибили за неї Мене до хреста.

Пильнуй її добре, щоб ворог не вкрав її в тебе,
Щоб не погубив він її у пекельнім вогні,
Пильнуй у молитві і в день, і вночі безупинно,
Вона є Моя, купив Я її на хресті.

О, мусиш ти вдень і вночі пам’ятати,
Що ти є той воїн, що завжди стоїть на чатах,
А душу свою пильнувати ти мусиш сумлінно,
Коли хочеш бути зі Мною повік в небесах.

Отож, пам'ятай, ще раз кажу до тебе, дитино,
Що Я - твій Господь, і послав Я тебе на війну,
І тільки від тебе залежить, де в вічності будеш,
Борись ти завзято, а Я тобі поміч пошлю.

Тримай в руках міцно ти меч, Слово Боже,
Щит віри ти став перед себе завжди.
Як ворог поранить - не падай у розпач ніколи,
До Господа свого скоренько в молитві спіши.

Перемагай

Коли,мiй друже,по вузькiй стежинi
Прямуєш ти до вічної мети,
То знай, що на шляху не раз зустрінеш
Каміння,терен й сили темноти.

Лютує ворог, щоб згубити вiрних.
Встояти треба з ним у боротьбi.
I хоч летять в твiй бiк вогненнi стрiли,
Не зупиняйся, а вступай у бiй.

Iди вперед, пiднявши свою зброю,
Що дав тобi Небесний Бог-Отець,
I хоч душа поранена в двобоi,
За це у небi жде тебе вiнець.

Лиш не спинися, не засни в дорозi, друже,
Пильнуй, щоби свiтильник твiй горiв,
У серцi збережи усе,що Боже.
Коли ж заснеш, то втратиш вiчний дiм.

Якщо заснеш, не зможеш розпiзнати,
Коли Христос за Церквою прийде…
Душа заплаче, зрозумiвши втрату,
Але спасiння бiльше не знайде.

Отож, борись й проси у Бога сили
На кожен день, щоб встояти тобi.
Вiн знае все , i Вiн тебе не кине
На пiвдорозi,у нiчнiй пiтьмi.

Вiн Сам пройшов стежиною вузькою,
Боровся Вiн,важкий прийнявши хрест,
Щоб ти був з Ним в небесному спокоi,
Для вiчного життя щоб ти воскрес.

Лиш переможець небо успадкуе,
I в брами Мiста нового ввiйде.
Iди вперед, хоч ворог I лютуе.
Вже близький час, Господь Iсус гряде!

А ти мовчи . Моя дитино.
Коли образять – ти мовчи.
Ставай скоріше на коліна
Й Мені про все ти розкажи.

Тебе так добре розумію.
Я розумію , як ніхто.
Я проникаю в середину
І добре знаю хто є хто.

Візьмись дитя за Мою руку.
Мені проблеми всі віддай.
Віддай Мені цю твою муку.
Мені всім серцем довіряй.

Можливо ти не розумієш
Чому ідеш таким шляхом,
Та час прийде і Я відкрию.
Не падай під своїм хрестом.

Тобі не дам Я забагато.
А все, що дав – те все пройдеш.
Твій Бог є милістю багатий.
В Мені ти спокій віднайдеш.

Я знаю те, що ти подумав.
Я знаю те, що ти сказав
Коли ніхто тебе не слухав
Й коли ніхто цього не знав.

Не знав ніхто. А Я все бачив.
Ніхто тебе не зрозумів.
Ти не кричав і ти не плакав,
Але в душі сховав ти біль.

Цю біль ніхто не розуміє,
Але всю біль цю знаю Я.
І тільки Я тобі дам силу
Змінити все твоє життя.

Твоя душа так гірко плаче
Від сліз, від болю, від образ.
Мені віддай все. Знаю краще
Як захистить тебе від фраз

Які летять завжди на тебе.
Моє дитя, Я є Господь.
І Я не тільки є на небі.
Я близько. Поруч. Я – твій Бог.

Живу з тобою. Біля тебе.
Живу з тобою і в тобі.
Я знаю всі твої потреби.
Я знаю всі твої жалі.

Але прошу , не ображайся.
Й коли образять – ти мовчи.
Мені в усьому довіряйся
Й завжди вступай в Мої сліди.

Я проведу. Я заступлюся.
Я захищу Своє дитя.
Здолаєш ти усі спокуси
За допомогою Христа.

Тебе до цього закликаю
Й на це тебе благословляю.

Коли надії рветься нитка,
Не вічні біди - пам'ятай це.
А захід нас навча цінити
Все те, що нам приносять ранки.

Захід - на час, і ніч пройде,
Світанок скоро вже засяє.
І сонце для тебе зійде,
Бо Божа на тобі рука є.

Ось кажеш: ніч темна така,
Не видно де ступають ноги.
Для Бога не темна вона,
Він - світло, бачить всіх в дорозі.

Охороняє і веде,
І каже: "Ось Я йду з тобою"
Та ворог чути не дає
Той тихий, ніжний Божий голос.

І відчаю зімкнувши круг
Навкруг тебе, тебе лякає,
Все каже: а ось ніч навкруг,
Ти до світанку не дотягнеш...

А ти скажи: зі мною Бог,
Він мій світанок, моє сонце.
Я завжди біля Його ніг,
Він від мене не відвернеться.

І відчаю зімкнутий круг
Своєю розірве любов'ю.
Я на Голгофу знов піду,
Там я обмита Його кров'ю.

Там мене ворог не знайде
І відчаєм знов не оточить.
Там переміг його Господь,
Мені від мук там дав свободу.

Світанок прийде до мене,
Його зустріну на Голгофі.
Без міри літ дав Бог мені
І в них не буде більше ночі.

Милість Всевишнього Бога до нас так багата,
Щедрість Творця до людини не має межі.
Маємо радість сьогодні великого свята:
Дивні, налиті плоди — Божий дар від землі.

Ще на початку Бог сіяння сам встановив,
З давніх далеких часів так ведеться людьми.
Землю примножити плід сам Господь наділив,
Будемо ж вдячні від серця Всевишньому ми.

Щедрий недавно зібрали женці урожай,
Ласка Господня в спокійній погоді сприяла.
Так! Не залишив Ти милістю рідний наш край,
Неба рука знову ниви й поля зберігала.

Здавна народу Ізраїля дав Ти це свято,
Радість, подяка з’єднались відтоді в одне.
В ньому закладено, Боже, Тобою багато:
Пам’ятка жнив для народу і досі живе.

Боже, це милість у хлібі стоїть на столі,
Житниці повні зерна, які Ти дарував,
Фрукти смачні, гарні овочі — плід від землі,
Сонцем зігрів і дощем уночі поливав.

Щиру подяку від Церкви сьогодні прийми,
Маємо досить, і голод не косить людей.
Радісно серцю, бо гарні ось поруч дари,
Батьку небесний, Ти щедро годуєш дітей.

Боже, навчи нас про Тебе завжди пам’ятати,
Щиру подяки пронести у даль, в майбуття.
Даром небесним, що Ти нам даєш цінувати,
Лиш у Всевишнього віра, надія, життя.

Вірш

1.Будь причиною посмішок ближніх,
Будь за причину радісних днів,
І по життєвих дорогах багнистих
Стежкою твердою щоб ти всіх вів.

2. Стань за опору,
Тримай міцніше
Руки людей, що близькі тобі,
Йти разОм буде вам веселіше
По дорозі скорбот земних.

3. Будь за причину чиєїсь удачі,
Будь за причину чиїхось звитяг,
І попробуй прожити інакше-
Ранню зорю принеси в їх життя...

4. Не скупись на добро та милість,
Не ховай в рукавах своїх хліб,
Те що щедро по водах пустилось,
Повернеться до тебе колись.

5. Будь за причину...
Не бійся розтрати,
Віддавай завжди більш, ніж береш,
І повір - на землі твої втрати
Небо в стократ тобі поверне.

6. Хай потоком добро поллється,
Його безліч в коморах твоїх,
Те що Богом тобі дається,
Щоб ти напоював ближніх своїх.

7. Щастя в тім, щоби бути причиною,
Чиєїсь радості, кОмусь - любві,
І душа стане вмить красивою,
Запаливши вогні в темноті!

Я хочу щоби ти була зі Мною.
Я Бог твій і до тебе говорю.
Прийду і твою душу заспокою,
Бо так, дитино, Я тебе люблю.

Душа твоя давно Мене шукає,
Та тіло все сумує за земним.
Я хочу, щоб ти більше не страждала,
Жила у небі з Господом твоїм.

Там, де немає горя і страждання.
Там де усюди ллється лиш любов.
Оселю вічну Я для тебе маю,
Тебе у неї кличу знов і знов.

Прийми Мене, дитя, у своє серце.
Мене у своє серце запроси.
Я знаю що у ньому, чим живеш ти.
До Мене всі гріхи ти принеси.

Я все пробачу і візьму у небо.
Не хочу, щоб загинула в гріхах.
Лиш ті, кого простив, ідуть до Мене.
Нечисте не ввійде у небеса.

Я бачу як душа твоя страждає.
Віддай Мені гріхи і тягарі,
Які тут на землі тебе тримають,
Ось кличу Я, довірся лиш Мені.

Повір, що Я люблю тебе й чекаю,
Щоб ти до Мене тільки лиш прийшла.
Прийшла в сльозах і в щирім покаянні.
Лиш Я один спасіння можу дать.

І радість можу дать у небі вічну.
Не люди, ні, Я за тебе вмирав.
Ніхто не любить так тебе дитино.
Чекаю, щоб до Мене ти прийшла.

Як слави усі люди на землі шукають!
Як прагнуть дуже сильно визнання!
Не в тому наша слава,що усі нас знають,
А у тім,що маєм Богопізнання!

Усі згрішили,слави Божої не мають!
І усім потрібне щире каяття!
Та люди слави цього світу так шукають!
Так і відкидають Бога пізнання!

Та лиш у Бозі наша слава і надія!
І лиш у Ньому сила є життя!
Лиш Божа слава всіх нас підніма та гріє!
Тільки Його слава всім дає життя!

Бо слава Божа на Голгофі засіяла!
Творець на смерть за грішника пішов!
Щоб повернулась до людини Божа слава!
І кожен грішник до Отця прийшов! 💞

Коли не стане інтернету,
І всі будуть "не в мережі",
Тримай прямий зв'язок із небом,
Доступні там завжди усі.

Коли прийде в життя тривога,
Не "закидай" її в фейсбук,
А краще "перешли" до Бога
Й не опускай в молитві рук.

Коли життя щасливі миті
Змонтуєш в ролик, не спіши
Його в ютубі залишити,
Подяку Богу надішли

За кожну мить дорогоцінну.
Хай "лайк" поставлять небеса.
Вони ж бо кожную хвилину
"Гуглять" усе твоє життя.

Коли всі друзі інстаграмні
Зникнуть із справжнього життя,
То небеса завжди реальні,
Дають утіху й співчуття.

Коли не зможеш стрітись з другом,
І не до тебе буде всім,
Ти постарайсь з'єднатись з небом,
Якщо раніш так не робив.

Коли батьків не стане в тебе,
Згасне огонь їх молитов,
Для тебе ближчим стане небо.
Важливо, щоби ти знайшов

Отой прямий зв'язок із Богом
В простих і щирих молитвах.
Щоби Він був не за порогом,
А в наших душах і серцях.

Є "сторінки" в житті щоденнім,
Які ну не для соцмереж.
Нема в них пафосу й натхнення,
Пориву радості без меж.

Ми виставляємо на показ
Лиш ідеальний варіант,
Наче б то це для світу доказ
І самовпевнений гарант,

Що все у нас таки прекрасно.
А чи насправді воно так?
Готуєм "сторіс" ми завчасно
Для публіки. А з Богом як?

А Він же бачить наші "сторіс",
"Пости" і "лайки". Коментар
Нам відписати Він не скорий.
Все посилає нам як дар.

А ми надіємось на гроші,
Піар і славу, на зв'зки.
Цінуєм речі, що дорожчі
І не простягнемо руки

До тих, хто зараз "за межею"
І не дотягують до нас.
Керуєм долею своєю,
Підготувавши все завчас.

Та наші завтрашні всі сторіс,
Всі вчинки, кроки і діла
Вже нині небо моніторить,
Та чи ми дивимось туда

В оті захмарені висоти,
З якими завжди є зв'язок,
Якщо ти звісно що не проти,
Як спробуєш хоча б разок

З'єднатись з Тим, Хто не за "лайки'',
Активність в чатах, не за це
Тебе не лишить і насправді
Щоденно на зв'язку буде.

Знай, Богу зовсім не потрібен
Світ віртуальних соцмереж,
Де ніби всі у Нього вірять,
Вибір картинок де без меж,

З молитвами, під ними "лайки".
А Богу ж не потрібно це -
Наші яскраві вподобайки,
А серце щире і просте,

Яке б надіялось на Нього,
Шукало з Ним прямий зв'язок...
Спішімо нині всі до Бога -
Це буде вірний напрямок,

Що приведе у світ спокою,
У світ любові і добра.
Пильнуй, щоб на зв'язку з тобою
Були щоденно небеса!