Чашка з блішками

Подивилась ефір "Фантастичних" з Наталею Шнир, співзасновницею "Віхоли", і трохи собі тезово занотувала. Було дуже цікаво!

🌟 "Віхола" працює виключно з українськими авторами й з цього року активно беруться за фантастичні дебюти. Фантастика, фентезі, магічний реалізм - не важливо. Дивляться на якість тексту та авдиторію книги.

🔴 Як ухвалюють рішення щодо рукопису? Є форма на сайті, яку регулярно переглядають відповідальні люди і дають відповідь протягом трьох тижнів. Відмову не пояснюють, бо це багато часу (але це не означає, що текст поганий. Просто не підходить "Віхолі зараз.). Аналізують інформацію, дивляться перші сторінки. Якщо текст проходить далі - він передається випускаючим редакторкам, вони ж співзасновниці (всього їх шестеро). Якщо фантастика чи фентезі - він потрапляє до Наталі Шнир. Наталя аналізує текст і презентує його колегам. Рішення приймають колегіально. Якщо так - йдуть до автора й підписують договір.

🔴Наталя звертає увагу на сам текст і освіту-досвід автора. Додаткові матеріали супер, але важливіше - потрапляти в те, що видає видавництво.

🔴Червоні прапорці в рукописі - помилки не те щоб сильно відштовхують, але краще без них. Гірше, коли сам текст недопрацьований, з ним треба сильно попрацювати або повністю переписати.

🔴У "Віхоли" є бетарідери, іноді залучають їх після раунду редакторських правок. За потреби залучають нішевих спеціалістів - фізиків, науковців, тощо.

🔴Не звертають увагу на тропи і їх популярність, дивляться на історію та її якість.

🔴В наступному році заплановано 6 фантастично-фентезійних книг, план на 2025 рік вже заповнений, 2026 рік також майже розпланований 😭

👼 З фентезі роблять багато крутого промо

🤎 надсилають блогерам маленький тираж примірників за 2-3 тижні до виходу основного тиражу (з "Покликом")
🤎 промо-бокси (свічки, аромати, якісь деталі, карта) (з "Вовчими землями")
🤎 книжковий адвент (з "Необраною")
🤎 закрита тематична вечірка-гра (з "Загубленим принцом")

Дуже класно, що є видавництво, яке прямо фокусується на дебютантах та українських авторах. А за креативне промо взагалі лайк і сердечки ❤️

#виданнякниги

Бачила наче коментар з питанням, чому я вирішила писати від першої особи в теперішньому часі, але не можу його знайти 😭

Насправді, все дуже просто - мені подобається читати від першої особи саме через оце повне занурення в персонажа і його внутрішній світ. Обожнюю залізти комусь у голову 👼 Коли сформувалась ця історія, в центрі неї одразу ж постала Касія, все інше утворилось навколо. В книзі є багато різних пластів, та основний - це дорослішання й становлення конкретного персонажа, всі інші скоріш побічні й допоміжні.

Ось тут описувала свої плюси і мінуси написання від першої особи, а тут загалом про нараторів 🙌🏼

З теперішнім часом те саме - я люблю теперішній час за динамічність і можливість занурити читача в події, бо вони буквально розгортаються перед ним і разом із ним. Тут також є певні обмеження та особливості, але я вже трохи звикла до них.

Взагалі історії пластичні, і одну й ту саму можна розказати геть по-різному. І це прекрасно ❤️

А у вас як? Від яких повів і в яких часах любите читати/писати?

😭 На днях була сесія з моєю подругою aka письменницькою менторкою - і я знову редагую перший розділ.

Ми детально пройшлися по тексту (до слова, вже тричі редагованому) і познаходили ще купу моментів, які треба виправити. Ось вони:

🟡Невідповідність реплік ситуації. Репліки мають бути не тільки притаманнями певному персонажу, а ще й доречними ситуації. Якщо персонаж, наприклад, щойно впав зі скелі, він не може говорити складними конструкціями.
🟡Перетягування чогось з нашого світу в книжковий (в моєму випадку це згадка про гоління ніг, яке там не має жодного сенсу)
🟡Використання "та" в значенні "і". Виявляється, такого краще уникати через можливість використання "та" в значенні "але"
🟡Повторення, уточнення і зайві метафори ("опухла, наче водою налита" > просто "опухла")
🟡Забагато дій одна за одною. Краще уникати скупчення дієслів ("підійшов, сів, зітхнув, подивився"), бо губиться основна дія. Краще менше дій, проте аби вони були характерними для персонажа і передавали суть.
🟡Повторювані дії. Якщо вже було згадано, що при вході в будинок вони знімають взуття - не треба описувати це кожного разу. Так само прибираю рухи, які не несуть змісту для сцени.
🟡Ускладнення. Прибирати складні слова там, де можна сказати простіше ("неможливість" можна замінити на "відмова", "подібні випадки" на "подібне", " приймає сидяче положення" на "сідає", "ритмічним потріскуванням хмизу, який пожирає вогонь." > "ритмічним потріскуванням хмизу у вогні." і пр).
🟡Усвідомлення власних дій, коли пишеш від першої особи - чистити ("задумливо киваю" - людина так не думає про себе, це неусвідомлена дія)
🟡Розказати чи називати емоції, а не показати їх ("обличчя спотворює гримаса болю" - це як? Як саме це виглядає? Такі речі треба описати, показати, а не просто назвати).

Ну і, звичайно ж, знову переписати фінал розділу 🫠, бо персонажі там сваряться, а вони вже до цього сварились, тож сцени виходять доволі подібні, а так не має бути.

Планую в грудні дочистити перший розділ та зробити раунд сюжетних правок до другого та третього, аби з нового року почати четвертий розділ, де починається найцікавіше 👩

Взагалі, цікаві такі детальні розбори власних помилок, чи фу, нудно і нікому не треба?

Але оця нудня - це 80% процесу написання книги, насправді

#процес

👼 Пам'ятаєте, я розповідала, що моя собака має лютого ворога у дворі?

Так ось, це пудель. Коли Джес його побачить чи просто унюхає, що він був десь поряд - її всю аж трусить, а на спині встає ірокез. Пудель навіть не звертає на неї уваги й просто собі чемно гуляє поряд з хазяїном. Вони й не нюхались ніколи - просто він її бісить. На відстані. Ми все жартували, що Джес таємно в нього закохана, і саме цей ігнор її й злить.

Вчора сталося дивне.

Джес собі щось нюхала в траві, аби зжерти (типова Джес🤷), як підбігає якась маленька біла собачка з хвостиком на макітрі, а за нею - пудель. Той самий! Джес втратила мову й просто заціпеніла. Навіть рикнути не встигла, тільки ірокез піднявся. Секунда - і пудель з мініатюрною білявкою побігли геть, а Джес мовчки проводжала їх поглядом. Стояла з тим своїм ірокезом на спині, як дурепа.

Коротше, прямо в мене на очах розгортається собаче from еnеmies to lovers. Просто уявіть. Він - королівський пудель з модним грумінгом. Вона - безпорідна, проте унікальна в своєму роді сирітка з притулку, якій повезло опинитись в порядному суспільстві. Навколо нього постійно вертяться різні породисті самки, з якими він просто дружить і не більше. Вона ж трохи дикувата й складно йде на контакт...

Схоже, це та сама історія.
Буду тримати в курсі.
🐩🐕

📖 Fun факт - перші кілька років "Промені Аласі" існували під кодовою назвою "Піски" чи "Пісочок" 🙄

По суті, назви не було.

Я ніяк не могла її придумати, тож вирішила, що якось сама прийде. Не приходила, так і лишався "пісочок". Проте коли навесні цього року я захотіла запостити уривок на Аркуші й шукати бет, постала гостра потреба в нормальній назві. Я якраз редагувала розділ, де вперше згадується Аласі - богиня сонця, чиї промені осявають нитки людської долі, - і вирішила назвати книгу саме так. Тимчасово. Та потім назва причепилась і залишилась 🤷
Всі співпадіння з моїм власним іменем випадкові, бо ім'я богині було взяте з турецької мови.

А як у вас? Одразу приходила назва, чи доводилось мудрувати над нею?

📚 "Вбивайте усвідомлено", Карстен Дюсс 🌟
🌟🌟🌟

На днях трапилась справжня подія - мій тікток вперше залетів на 20К+ переглядів! До чого тут це - розкажу трохи згодом. А тепер про книгу.

Це така собі комедійно-кримінальна історія про німецького "сірого" адвоката, який трохи пустився берега, проте розрулює, м'яко кажучи, складні життєві ситуації завдяки посібнику з усвідомленості. Книга сповнена сарказму й чорнющого гумору, що я дуже люблю. Головний персонаж історії Бьйорн є людиною із сірою мораллю, а споглядати за персонажами з сірою мораллю з їх пову я також дуже люблю. Книга написана добре і сміливо (на секунду, це дебютна книга автора і вона вже екранізована Нетфліксом 😱), переклад та редактура якісні, сам текст без хитромудрих непотрібних ускладнень ❤️. Історія наче цілісна і не дірява (принаймні, я не знайшла, але я не адвокат і не мафіозі), діалоги місцями дуже смішні та кінематографічні. То чому ж три зірки?

Певно, з мого відгуку видно, що книга не викликала у мене жодних емоцій 😐

З одного боку це добре, бо скло я зараз не вивожу, але тут була така емоційна гладь, що аж дивно. Тобто, книга хороша, але якби я її не прочитала - я б нічого не втратила 🤷 Я не відчула нічого до головного персонажа. Ба більше - я хотіла, аби він страждав, а він не страждав. Навпаки - все у нього виходило, як по маслу. Все вдавалось. Всі йому вірили і кожен його план спрацьовував. Другорядні персонажі не зовсім скидались на криміналітет чи бодай на живих людей і були трохи картонні. Чесно, я до останнього сподівалась на інший фінал. Певно, я просто люблю, коли в історіях є мораль. Не моралізаторство, а моральна ідея. Я хочу, аби працювала карма. Аби в морально сірого персонажа спочатку наче все виходило, а потім наламувалось і сипалось, як в "Танцях з кістками" у Северина чи в фільмах Гая Річчі. Аби вони тонули в болоті власних рішень. Коротше, хотілось класичної чорної кримінальної комедії, але отримала я трохи інше. Але най буде.

Попри все, книга читається легко, приємно й швидко, тож я точно не назву її поганою. Вона хороша. Якщо любите чорний гумор, кримінальні комедії й щось легеньке - тут це є. Нарешті з чистою совістю можу подивитись серіал, тицяти пальцем в екран і казати: "А в книзі було не так!"

P.S. То до чого ж тут тікток? Справа в тому, що відео, яке залетіло в тіктоці, було про те, що книжки про саморозвиток - це meh і гидота. Сама я не так категорично ставлюсь до книжок по саморозвитку, бо вони є різні, але факт є фактом - без подібних книжок Карстен Дюсс не написав би настільки комерційно успішний дебют. Тож чим багатогранніший досвід має автор - тим більше шансів створити щось дійсно оригінальне 🌟

#почитати

✨В першій книзі дилогії найбільше труднощів я мала із концепцією змагань та квестів.

Я хотіла зробити їх дійсно цікавими. А ще - щоб це працювало на арку персонажів. Змагання не є основною подією книги, як в 'Голодних іграх', тому була ще одна умова - вони не повинні перетягувати на себе забагато фокусу.

Для натхнення я звернулась до серіалів та - несподівано - до реаліті-шоу. 'Аліса в прикордонні' та корейське шоу 'Сотня' стали тут відкриттям, а конкретні ідеї я відточувала, розповідаючи і замальовуючи їх друзям та хлопцю.

🌝 В результаті, розділ із змаганнями переписувався, певно, найбільшу кількість разів, а при редагуванні його було скорочено на 40%, а двох персонажів просто викинуто з рукопису 🙄

#книгабезназви

⭐ Вчора я так хвилювалась, що новина про затримку друку буде сприйнята з негативом, а вийшло навпаки - отримала хвилю підтримки та любові!

Це настільки touching і спонукає старатись ще більше, аби все, що залежить від мене, було на висоті💫

Дякую♥️

😒 Маю новину - "Промені Аласі" скоріш за все вийдуть друком ближче до весни.

Знаю, я й сама засмутилась 😭
І мені, і видавництву дуже незручно перед тими, хто вже зробив передзамовлення. Проте на це є об'єктивні причини, основні з яких - затримки на друкарнях та зростання цін на книгодрукування.
Це відбувається з кількох причин:

🐽 По-перше, це, звичайно ж, русня. Вимкнення світла, ускладнення логістики, важкі умови самого процесу. Центр книгодрукування - це Харків, а місто під постійними обстрілами. Атака на Фактор-Друк коштувала країні 20-30% потужності друку, попри зростаючий ринок.

💟 По-друге, це нестача кадрів на друкарнях. Зазвичай це величезні складні машини, і спеціалісти вчаться працювати з ними роками. Дехто з них переїхав, дехто пішов на фронт, я мовчу про жертв обстрілів. Замінити і швидко навчити нові кадри неможливо, тому терміни затягуються.

📚По-третє, це черги. Ринок стрімко росте і розвивається, попит на друк перевищує пропозицію.

⭐️Але є в цьому і позитивні моменти!

🟡Книга вайбить пустелею та спекою, тож читати її точно атмосферніше, коли за вікном сонце, а не сірість 🏜
🟡Передзамовлення буде тривати довше!
🟡На момент виходу першої книги рукопис другої буде готовий +- на половину, тож чекати на продовження доведеться менше. А чекати захочеться 🤞
🟡Я буду розважати вас безспойлерними моментами з книги та розповідями про персонажів і створення історії + думаю, ми з видавництвом придумаємо якісь приємні сюрпризи, аби трохи компенсувати довге очікування.

Прошу розуміння та терпіння 🙏

👉 Дивлюся етер про видавництво "Бородатий Тамарин", і там пан Кідрук таку болючу правду говорить 💔

А мене аж осяяло! Пітчинг рукопису видавництву - це ж як пітчинг стартапу інвесторам. Ти хочеш, аби вони в тебе і твою ідею вклали власні кошти (по словам Кіндрука, це приблизно пів мільйона гривень за тираж в 3 тис), тому треба капець як постаратись, аби вмовити видавця це зробити. До того ж, ще грає купа факторів, які не залежать від автора, напр. плани видавництва.

"Я не хочу вас видавати, ви маєте мене переконати." (с)

🌟Загальні висновки

🤎видають перекладну літературу, самого пана Кідрука, можливо класну укр. фантастику (не фентезі) або ну дууууже хорошу історію, навіть якщо іншого жанру
🤎читають всі листи, але період розгляду рукопису - 6 місяців мінімум. Дуже багато листів неграмотних, не їх жанрів, без теми. Вважають це неповагою до видавця🙏
🤎 між брендом автора та хорошою історією завжди оберуть хорошу історію. Взагалі, бренд автора не важливий, якщо немає хорошої історії
🤎анотація має бути такою, що якби в книжковому прочитав би таку - зацікавився і купив би книгу (оце цікавий тест анотації, до речі - питати це у потенційної авдиторії своєї історії)
🤎пан Кідрук дуже неоднозначно ставиться до покоління тіктоку 🙂

Взагалі етер класний.

#виданнякниги

👩‍🦰 Я вже відчуваю це - зуд потреби повернутись до історії *радісно потирає долонями*

Робити паузи - це прекрасно. В голові виринають образи, діалоги та сцени, персонажі починають снитись, пальці чешуться друкувати. Виписала всі коментарі альфа-рідерок в блокнот, вийшло 11 пунктів. Туди ж докинулись свої спостереження:

🔴 додати експозиції та образності, аби залучати всі чуття читача. Події відбуваються в пустелі, тож варто додати в текст більше пустелі - флори, фауни, запахів, звуків, тощо.
🔴 послідовність дій-реакцій персонажів - тут треба переписати/додати кілька сцен, аби поведінка була більш логічною.
🔴 Я так захопилась принципом "показуй, не розказуй", що деякі важливі моменти залишились непоміченими й десь "між рядків".

Все це почну правити цього тижня.

🌟 Також на вихідних трохи побрейнстормила щодо соц.мереж - придумала, як буду оформлювати Instagram (можу показати, мені так подобається), які рубрики й типи контенту можна робити для тік-току, на яких платформах ще створити акаунти для промоції. Я ж маркетолог, трясця!

Правда такий, що ніколи не любив соц. мережі 😒

⭐️ Сюжетні помилки, які роблять автори фантастично-фентезійних книг

Писати - це постійно вчитись. Тож час від часу дивлюсь різні відео на YT з порадами та помилками й прикладаю їх до себе та свого тексту. Це конспект ось цього відосу з моїми коментарями. Спойлер - більшість з цих помилок у мене були й плідно виправлялись з етапами реагування.

💜 Герой зарано перемагає антагоніста
Вся суть історії в протистоянні героя та антагоніста, і якщо перемога дається зарано і залегко - це нівелює всю арку героя і не дає люфту для його росту через перешкоди та страждання. У відео Джед казав про реального антагоніста, але я думаю що те саме стосується і з внутрішніми антагоністами. Якщо ваш герой бореться зі страхами чи залежностями - він має змінитись, аби перемогти їх, а це час.

У мене антагоніст з'являється дуууже далеко. Але в першій чернетці у мене була помилка - занадто сильна та обізнана персонажка на початку, тому арка була куца.

💜Повторювані сцени
Це стосується більше форматів чи архетипів сцен, напр. романтичне зізнання, прокрадання до палацу, розмова в шинку/барі/кухні. Давати більше різноманіття, тим паче якщо це цілий новий світ!

Оцього в мене було і багато, тому при редагуванні я таке виловлювала, різала чи переписувала.

💜 Пасивний протагоніст
О, так! Це зустрічається доволі часто - коли всі крутяться навколо головного персонажа, але сам персонаж, по суті, аморфний. Історія відбувається з ним, а не навпаки. Іноді буває, що герой починає таки діяти, але занадто пізно. Тоді є сенс задуматись, а чи не почати історію пізніше.

💜 Немає основної ідеї
Історія - це не просто дії, вони всі базуються на якійсь стиржневій ідеї чи конфлікті. Як це перевірити? Спробувати описати книгу одним реченням. Вийшло? Клас. Ні? Оце вже задача. Можна виписати всі лінії та ідеї і обрати серед них основну - це і буде ваш стиржень, навколо якого обертається все.

Це було. Виписувала, обирала, підтягувала під неї все.

💜 Слабенька серединка
Автор придумав сильний початок та розривний фінал, проте серединка провисає. Немає динаміки, немає подій, прісно. Вихід - трьохактна структура! Джед пропонує навіть seven point plot structure. Основна хитрість - наповнити середину оцими критичними моментами та сюжетними поворотами, тоді не буде провисання і збережеться динаміка.

Це було, каюсь. Придумувала поворотів та підіймала градус того, що поставлено на карту.

💜Мало страждань
Тут все ясно. Аби змінитись, герой має пройти випробування і вийти з них іншим. Шлях героя Випробування і рушієм змін та росту героя.

Це було, але трохи не так. У мене була закоротка арка персонажки, тому я розтягувала її по часу та докидувала гг випробувань, аби вона змінилась так, як треба мені. Власне, з цього вийшла перша книга дилогії.

💜 Неспівпадіння обіцяному
На початку історії ми даємо читачу обіцянку і замальовуємо, який характер буте мати ця історія. І якщо далі ця обіцянка не виправдовується - читач залишається розчарованим. Це як коли обіцяють епічність, а все скочується до романтики 😒

💜 Розмазаний фінал
В історії є багато ліній і кожна з них має фіналитись. Та коли вони фіналяться протягом великого відрізку історії - втрачається динаміка. Вихід - визначити фінали всіх ліній і стиснути їх подближче - тоді буде драма.

Від себе тут додам, що тут головне не переборщити. Бо буває, коли прям все-все завершається на остінніх сторінках, і є відчуття перевантаження фіналу.

💜 Герой-щасливчик
Ну тут ясно. Це коли персонажу в усьому везе - він просто знаходить відповіді на питання, які роками були без відповіді, магічні артефакти просто валяються під ногами і так далі. Хай досягає всього труднощами!

Тож, нарахувала у себе 5 з 9 помилок🤷‍♀️
Робити помилки нормально. Головне - вчасно їх помітити 😄
А що у вас?

#процес@cupwithfleas

Продакт плейсмент наше все))