Паша Броський – вірші українською

Хвилинка високої поезії 🤗

#вірші #мемасіки

Просто, аби ви не забували, як я виглядаю. 🤗
п/с. схуд на 8 кг, якщо кому цікаво

якщо кому цікаво, це я образця 2011-го року

ПОДОРОЖ ДО ЛЬВОВА

Поїдемо у Львів і нікому не скажемо,
Цей колір помади робить тебе трошки старшою.
Кажуть, львівські дощі володіють цілющою силою -
Це значить ми будем щасливими та красивими...

Це значить ми будем топтати бруківку стоптану
Мільйонами ніг, що шукали в цім місті щастя, і
Селились в квартирках, гуділи бджолиними сотами,
Дивились на дощ, їли борщ, гріли чай собі...

Ти плаття надінеш, що дуже тобі личитиме,
Ми будем блукати, між зорями і табличками,
Мов два кораблі космічні в безмірі простору,
Нічого такого не сталось — просто ми...

Згубились у вирі думок, блукаємо колами,
Стільки проблем — не вичаклуєш патронуса.
Гріємось кавою, дудлим кон'як із колою -
Твої цілунки... Маленькі приємні бонуси...

Поїдемо у Львів - хай усе в прірву котиться,
Звісно, у межах кримінального кодексу.
Ти будеш сміятися, так, ти будеш сміятися,
Ми зробимо це у п'ятницю... Так, у п'ятницю...

Кажуть, Львів, на усі запитання відповіді,
Має в кишенях у необмеженій кількості.
І, наче Іісус вправно ходить він по воді,
Й не терпить бруду брехні, егоїзму та підлості...

Ларьки з медовухою світяться там, мов оазиси,
Музики в плащах надають перевагу класиці,
Старовинні книжки на поличках у кожній кав'ярні...
Це значить ми будем з тобою розумні і гарні...

Наповним повітря розмовами філософськими,
Ти зацитуєш Іздрика, а я... Броського...
Стражі леви лежатимуть стомлено - древні лицарі,
Впаде перший сніг... Підіймемо вгору лиця ми...

Від холоду вулиці стануть іще більш вужчими.
Скільки ми ще одне одного будем мучити?
Цей колір помади робить тебе трошки старшою.
Ми два мазохісти... Два мазохісти зі стажем...

Паша Броський
Ілюстрації: Катя Британ, Поліна Грозовська

50 кг щастя

Бог над Подолом зорі розсипав рясно.
Ніч, мов священник в розлогій подертій рясі,
Махає кадилом, окурює димом сну.
Я тебе зустрічаю, наче язичник - весну..

Автівки на шини накручують кілометри.
Ти, наче янгол, назустріч летиш в білім светрі.
Років 17 – більше і не даси,
50 кг щастя, 170 см краси..

А вітер колоссям тріпає твоє волосся.
Мозок стає у розмір з горіх волоський.
Де взяти слова!? Я ж тобі, блін, не Висоцький,
Я дивлюсь на тебе – обертом йде голова..

Кружляють в повітрі духи самотніх кав’ярень,
На перехожих жбурляють п’янких ароматів лассо,
Мов моряків сирени, до себе манять
Випити кави й чимось смачним поласувати..

Знайомий до болю, з колонок лунає Скрябін,
Піснями змиває бруд із душі, наче скрабом,
А ми загубились в житті, нам потрібен поштовх,
Наприклад, сова із листівкою "Гоґвортська пошта".

І слово за слово – мов в океани ріки,
Впадають одна у одну й єднаються душі,
Усміхнені ззовні, всередині дві каліки,
Ще й часу пожежник вогонь наших років тушить..

Вернемось додому – полізем під одіяла,
І різні думки не даватимуть змоги заснути.
Чому на життя так часу відведено мало?
Чому стільки кайфу, а ми обираємо муки?

Чому все так сладно? Чому не можна простіше?
Чому у стражданнях мають родитися вірші?
Чому заборонене - завжди така спокуса?
Чому цілунки смачніші, коли з укусами?
Чому серця із крИшталю, а не зі сталі?.
І що буде далі?

Очі у стелю – мозок прокручує фільми,
Чекає, щоб сон свічки думок загасив..

Ні, вона не самотня –
Просто, мов вiтер, вiльна -
50 кг щастя, 170 см краси...

Паша Броський
Ілюстрації: Поліна Грозовська

ВОНА ВАРИТЬ КАВУ (Дівчина-бариста)

Горнятко вулиць вечір сутінками сповнив.
Вона варить каву, осіння, стомлена, сонна...
Кава грає відтінками смаку столикими.
Бариста за фахом,
Художниця за покликанням..

Й було відчуття, що диво ось-ось і станеться,
І тіні вечірні з'являлись, мов привид Станіса...
- Чекайте хвилинку, кава ще трошки й звариться...
У ній уся суть, у ній уся мудрість Варіса...

Кава - це вірші поетів у стані рідкому,
Кава - це в почуттях замість крапки - кома,
Людина без кави, мов Курт Кобейн без конверсів..
Кава - це магія,
Кав'ярні - маленькі Гоґвортси..

Ти входиш до неї смиренно, мов грішник до храму,
Просиш, як покаяння, міцного, мов сталь, еспрессо
І дудлиш його до останнього міліграма,
Замість молитви - чорна ранкова месса..

Замість молитви - очі, лагідні і знайомі,
Замість кадила - чашка, замість свічок - цукерки,
Замість хрестів - кориця, турка - замість ікони,
Запах її парфюмів - ніжно-солодко-терпкий..

І висне над головами спокуса, мов меч Дамоклів,
І висне свідомість, наче старий процесор,
І зорі спостерігають нас крізь біноклі,
Вони усе знають ліпше, ніж Ванга та Мессінг..

І світло дарують, далекі такі й молочні...
Шкода, що не можна їх замість вершків у мокко..
А може і можна, якби ми були молодші,
Якби час не вкрив наші душі буденності мохом..

Якби був не Київ, а був би, наприклад, Гоґсмід,
Якби все було, мов у казці дитячій, просто..
Якби я був Гаррі, а ти, ну приміром, Джині,
Якби ми знайшли лампадку з чарівним джином,
Якби всі проблеми зникали велінням щуки,
Якби враз всі війни і катаклізми вщухли...
Ще сотні ''якби'', що серце шрамують лезом...
Бариста за фахом,
У душі поетеса..

Туман-чародій затягнув щільно небо димкою,
Злива дурна вкрила місто плащем-невидимкою,
Один помах палички — день перевтілився в спомин.
Вона варить каву, осіння, стомлена, сонна..

Паша Броський
Ілюстрація: Катя Британ

Друзі, з великою шаною ставлюся до Ліни Василівни, але таких спільнот в телеграмі та інстаграмі стало надто багато – всі хочуть на шару хайпонути за рахунок славного імені прими української поезії.

Коли я створював дану спільноту, я хотів за її рахунок розкручувати інший свій проєкт – Сучасна Українська Поезія (телеграм). Проєкт, мета якого поширювати творчість молодих та перспективних маловідомих українських поетів та прозаїків. Думаю, Ліна Василівна теж в шоці, що так багато її іменних спільнот, і так мало тих, хто реально прагне розвивати українську культуру.

Тому, порадившись з колегами по літературному цеху, я прийняв для себе рішення перейменувати дану спільноту у "Пательня Сковороди" (інстаграм). Тут будуть поститися тік-токи та меми патріотично розважального характеру для того, аби спільнота гармонійно розвивалась та росла, і я мав змогу через неї більш ефективніше просувати свій головний проєкт – Сучасна Українська Поезія, де ми окрім всього, також будемо постити маловідомі твори Ліни Василівни, а також Творчу Майстерню, де ми разом з більш досвідченими поетами-колегами допомагаємо поетам початківцям підняти свій загальний рівень.

Це чесно та правильно. Дайте дорогу молодим українцям. Дякую за розуміння.

Якщо хтось має бажання від серця підтримати адміна копійкою, буду вдячний

4149 6293 1155 6112 Біляєв

Витратив кошти з ваших останніх донатів на купівлю нової реклами для спільнот Сучасна Українська Поезія, Ліна Костенко (Фан) та Зла Джавеліна, оплату інтернету та оплати "Canva". Трошки вліз в борг, бо знаю, що все, що вкладається в благе діло – вертається.

Дякую. 🧡

Їм шо Моне, шо Мане – тільки б манни й монет.
Яка в сраці правда, коли в голові вінегрет.
Часто чую від них: "Пашок, головне душа...",
Людей з накладними посмішками і пуш-ап...
⠀
Людей, що готові зжерти кожного, хто
Не хоче так само в онлайні і у лайні...
Їх мозок – кльовий додаток, віра – декор...
Вони - ніколи нікому нічого, ви - ні...
⠀
Кажуть, істина у вині. Ну, і де вона?
Ні істини, ні вина – світ дрімучий ліс.
Мудреці говорили: "Шукали в вині - нема,
З істинного знайшли лиш істинний алкоголізм...
⠀
Домовички – голодні... по нірках, шафах...
Цукерку на таці... Забули? Чи душить жаба?
⠀
Щоб кататись, мов в маслі, пруть маси на чорні меси...
Усі хлопці лицарі, як діло пахне сексом...
⠀
Паша Броський

⚡️Посилання на Вечір пам'яті Іллі Чернілевського в фейсбук. Будь ласка, долучайтесь, поширюйте та запрошуйте своїх друзів. 🙏🏻