УП. Кляті питання

Що таке стратегія виснаження і чому великі країни програють затяжні війни?

Як впливають на хід війни різнокольорові "лебеді" та "сірі носороги"? Чи виграють війни в обороні? Через що "великі" країни програють в "малих" війнах на виснаження? Чи справді з появою солдатів із Північної Кореї на Курщині ми увірвалися в Третю світову?
Про це ми поговорили з Василем Павловим, воєнним істориком, головою Центру мілітарної історії:

Про стратегію виснаження: Той, хто починає війну на виснаження, завжди вважає, що виснажить ворога, а сам залишиться при своїх козирях. Але такі випадки в історії війн є унікальними. В тій самій Другій світовій стратегія виснаження, яка була застосована до Німеччини, не менш сильно вдарила і по тих, хто її застосовував, за виключенням США, лише тому що вони знаходилися на іншому континенті. Стратегія виснаження майже завжди б'є по всіх.

Про "класичні" принципи ведення війни: Сьогодні всі полюбляють цитувати "Мистецтво війни" Сунь-цзи, забуваючи, що цим принципам майже 3000 років. Не можна сказати, що принципи воєнного мистецтва є вічними чи незмінними, але вони є доволі-таки сталими. Те, що колись було передовим, стає класикою, але від цього не втрачає ні своїх якостей, ні свого функціоналу.

Про глухий кут: У росіян не вистачає сил кардинально змінити хід подій. Так, вони сьогодні продавлюють масою. Це єдиний для них варіант – вони мусять постійно рухатися вперед, бо інакше не зможуть утримувати захоплену раніше територію. Але тільки-но вони зупиняються, Сили оборони України завдають контрудари і відкидають їх назад. Є така фраза: щоби залишатися на місці, потрібно дуже сильно бігти. Це та сама ситуація.

Про те, чи можна виграти війну в обороні: Перемогти в обороні можна лише у випадку, якщо щось станеться в державі супротивника і вона припинить своє існування. Були війни, коли прилітали різнокольорові "лебеді" і ситуація докорінно змінювалася. Німеччина програла Першу світову війну, не втративши жодного сантиметра своєї території. Але непередбачувані "лебеді" – це не те, на що варто сподіватися і розраховувати.

Про вплив "сірих носорогів": Це ті загрози, які існують. Про них всі знають, але не звертають увагу, тому що перебувають у полоні власних уявлень про супротивника. Ми знаємо кількість населення в Росії та її мобілізаційний потенціал, але довго вважали, що всі ці солдати погано підготовлені, а всі генерали – нездари, що насправді не так. Ми очікували, що російський ВПК зламається під санкціями, а він не зламався. Так, він виробляє значно менше, ніж міг, але виробляє.

Про відсутність мотивації у затяжній війні: Мені дуже сподобалася заява одного з представників ТЦК, що для тих, хто вмотивований, є служба за контрактом, а для тих, хто не бажає служити, є мобілізація. І це абсолютно типова ситуація у війнах на виснаження. Як тільки починається довготривала війна, витягнути її виключно на добровольцях, на контрактниках неможливо.

Хто став переможцями Премії УП?

18 грудня УП нагородила переможців премії уже вп’яте. Декого, на жаль, посмертно. Лауреатів премії визначила редакція "Української правди" у шести номінаціях, а учасники Клубу УП визначили переможців у номінаціях: "Інноватор року" та "Натхнення року". Далі розповідаємо, хто отримав цьогорічну нагороду:

1. Громадянська позиція – Максим Буткевич – журналіст, правозахисник і військовий. У червні 2022 року потрапив у полон. У вересні 2023 року окупаційний "суд" на Луганщині незаконно засудив Максима до 13 років увʼязнення, але наступного року стався довгоочікуваний обмін. Продовжує боротьбу за права українців і нагадує про політв’язнів.

2. Громадянська позиція – Ірина Цибух (посмертно). Парамедикиня "Госпітальєрів" понад 2 роки рятувала життя українських бійців і активно висловлювала свою громадянську позицію у своїх соцмережах, особистих та публічних розмовах. Іра загинула 29 травня 2024 року під час ротації на Харківському напрямку.

3. Журналіст року – Команда Bihus.Info. За цей рік їм вдалося викрити провали у держструктурах, що призвело до початку низки перевірок. Утім, найбільший резонанс викликало розслідування про незаконне встановлення прихованих камер та стеження за журналістами Bihus.Info з боку СБУ.

4. Журналіст року – Вікторія Рощина. На початку осені журналістку Вікторію Рощину готували до повернення з російського полону, але цього не сталося. Батько отримав лист від Міноборони РФ про її смерть. Після 2022 року Вікторія стала рупором для людей з окупованих територій. Вона робила матеріали для УП про життя у населених пунктах, які опинилися під контролем загарбників.

5. Волонтер року – Сергій Стерненко. За час своєї діяльності Стерненко зібрав понад мільярд гривень на допомогу українському війську. Завдяки його зборам понад 120 тисяч FPV-дронів, сотні автомобілів, рації, медичне обладнання надійшли на потреби Сил оборони.

6. Митець року – Іван Уривський. Він ставить вистави у Києві, в Івано-Франківську, за кордоном, у його доробку і світова класика. Іван Уривський підбирає у класичних творах ключі до сучасних людей, вміє наснажити їх і цим захоплює.

7. Соціальний проєкт року – Платформа пам’яті "Меморіал". Станом на квітень 2024 року платформа опублікувала 6600 верифікованих історій українців, які загинули через повномасштабну війну. Платформа відзняла 15 документальних фільмів про загиблих та проводить тематичні виставки в Україні та за кордоном.

8. Інноватор року – Олександр Конотопський, засновник Ajax Systems – компанії, що від початку повномасштабного вторгнення почала гарантувати безпеку цілих міст. У 2023 році компанія запустила застосунок Air Alert, який завантажили понад 24 мільйони разів.

9. Натхнення року – Ярослава Гресь. У 2022 році вона очолила глобальну ініціативу президента Зеленського з підтримки України UNITED24. Ярослава координувала роботу фандрейзингової платформи, яка зібрала на підтримку України понад $650 млн.

10. Герой УП – Назарій Гринцевич (посмертно). Назарій долучився до "Азову" щойно став повнолітнім, і від початку повномасштабної війни обороняв Маріуполь. Свій 19-й день народження азовець відзначив на "Азовсталі", а у травні 2022 року "Грінка" разом з побратимами вийшов з "Азовсталі", і потрапив у полон. 21 вересня 2022 року Назарій повернувся з полону і продовжив воювати. 7 травня 2024 року "Грінка" загинув у бою.

​Електрику вимикатимуть по-новому. Що треба знати про зміни у графіках відключення світла?

З 16 грудня в Україні почали діяти нові правила застосування графіків відключень світла для населення. В чому їх суть і мета? Коротко пояснюємо:

1. Що сталося? Ключова зміна – поділ кожної черги на дві підгрупи. Тобто якщо до цього існувало шість черг, то зараз їх стане вдвічі більше – 12. Для прикладу, якщо раніше споживач знаходився в третій черзі, то тепер він буде в черзі 3.1 або 3.2 і так далі. Це зроблено для того, щоб за наявності можливості одночасно вимикати якомога менше споживачів.

2. Тобто після цих змін електрики в країні більше не стане? Звичайно, ні. Нові графіки не збільшують і не зменшують обсяги наявної в енергосистемі електрики. Вони лише дозволяють більш рівномірно та справедливо розподіляти вже існуючі обсяги.

3. Що ще змінилось? На відновлення постачання електроенергії споживачам тепер офіційно відводиться не більше 30 хвилин. Крім того, відтепер між відключеннями світло гарантовано повинно бути мінімум 3,5 години. Крім того, нові правила відключень відтепер офіційно розповсюджуються на всі регіони України та є обов’язковими для виконання.

4. За новими правилами світло не можуть вимикати довше, ніж на шість годин. За яких обставин це може тривати довше? За умови аварійних відключень зі зрозумілих причин графіки не застосовуються. В такому випадку відключення можуть бути більш тривалими – в окремих регіонах та містах через проблеми з доставкою електрики споживачі можуть сидіти без світла по декілька діб.

5. На другий день дії нових графіків перестали вимикати світло. Це якось пов’язано? Ні. Як вже зазначалось, нові правила застосування графіків не збільшують кількість електрики в країні. На відсутність обмежень у вівторок, 17 грудня, ключовий вплив мали два наступні чинники. Перший – підвищення температури повітря, і другий – оперативна ліквідація наслідків останньої масової атаки росіян на енергетику, яка відбулась 13 грудня.

Що нам розповів омбудсмен Дмитро Лубінець?

Визволення полонених та цивільних заручників із російської пастки, а також пошук і повернення в Україну викрадених Росією українських дітей – нині основні пріоритети в роботі Офісу омбудсмена. З огляду на це Лубінець – єдиний український посадовець, який вимушений напряму контактувати з представниками російської влади. Повну версію інтерв'ю дивіться на YouTube УП, а нижче – основні тези розмови з омбудсменом.

Про страти українських військовополонених: Станом на 13 грудня за три роки повномасштабної війни підтверджено 177 випадків страти українських військовополонених. Тенденція кардинально погіршилась, адже тільки в 2024-му офіційно підтверджено 109 страт.

Про те, навіщо росіяни публікують страти: Спочатку ми дивувалися: навіщо вони зафільмували свої воєнні злочини і самі ж показали їх? На мій погляд, вони це робили свідомо. Це, знаєте, така тактика: пов'язати кров'ю російських солдатів, щоб вони не здавались у полон ЗСУ, бо, мовляв, якщо росіяни таке роблять з українськими військовополоненими, то і "українці будуть робити з вами те саме". Окрім того вони хочуть показати всьому демократичному світу: "Ми робимо це, але ви з нами нічого не вдієте. У нас не буде покарання".

Про те, хто ініціює комунікацію з росіянами: У 2022–2023 і першій половині 2024 року комунікацію завжди ініціювала українська команда. Але цього року російська сторона вперше особисто проявила ініціативу щодо спілкування. Це був початок військової операції ЗСУ на території Курської області. Тому, на мій погляд, Курська операція максимально додала позитивних аргументів для України.

Про тиск Росії на родини українських військовополонених: На жаль, є випадки, коли окремі родини напряму звертались до органів влади РФ: їм спочатку надавали якусь інформацію, надсилали якусь фотографію, давали можливість поспілкуватись із полоненим, а потім давали вказівку: "Треба зробити ось перше, друге, третє…". І, на жаль, є поодинокі випадки, коли намагались залучати родини військовополонених до розвідувальної діяльності на користь РФ.

Про умови утримання українських військовополонених у Росії: За нашою інформацією, станом на зараз є 186 місць, де перебувають українські військовополонені. Росіяни не хочуть виконувати один із базових принципів Женевської конвенції – створювати спецтабори для них. Найгірші умови утримання у Мордовії: неопалювані приміщення, тримання в одних камерах із хворими на відкриту форму туберкульозу, жодної медичної допомоги, практично не дають харчів, навіть вода обмежена. Ну і щоденні тортури. Щоденні.

Про те, як складають списки на обміни: Один із наслідків Курської операції – те, що нам нарешті вдалося повернути найбільш важкі категорії українських військовополонених: представників "Азову" та 36-ої ОБрМП. По оборонцях Маріуполя росіяни максимально не хочуть спілкуватись. Українська сторона постійно включає у свої списки абсолютно всіх, хто знаходиться в наших реєстрах: тих, у кого як підтверджений, так і не підтверджений полон, зниклих безвісти чи навіть тих, по кому є всі припущення, що він загинув.

"Пекло" для росіян. Як Україна робила супер-дрон, а вийшла крилата ракета?

Поки росіяни збільшують розмір ракет, будуючи горезвісні "Орєшнікі", Україна продовжує розвивати технологію далекобійних дронів, роблячи їх швидшими, точнішими й потужнішими. То дрон це чи ракета? Детально пояснюємо в тексті, а ось коротко:

1. "Пекло" має значно меншу бойову частину, ніж "Паляниця" – і це робить її дуже схожою на дрон-камікадзе. Однак вона здатна летіти зі швидкістю до 700 км/год, тоді як звичайні дрони – 150-200 км/год. На думку одного із розробників "Пекла", суто технічно, крилатою ракетою безпілотник стає завдяки наявності реактивного двигуна.

2. Навіщо Україні маленькі ракети? Безпілотники залишаються нашим головним засобом ураження об’єктів у тилу ворога. Водночас росіяни швидко навчаються й усе частіше збивають українські дрони. Тож перед заводами постало одразу кілька викликів. Перший – збільшити ймовірність подолання БПЛА кількох ліній оборони, де найбільша концентрація ворожої ППО. Другий – збільшити точність. І третій – збільшити силу удару.

3. Для цього українським інженерам потрібно поставити на дрони реактивні двигуни, додати альтернативні системи наведення та збільшити бойову частину. Вдосконалення дронів триває, однак платформа безпілотника поступово впирається у стелю своїх можливостей. Тож паралельно із цим українські конструктори взялись за розробку невеликих крилатих ракет.

4. Як стало відомо ЕП, з початку розробки було щонайменше п’ять бойових застосувань "Пекла", одне з яких, попередньо, закінчилось ураженням дороговартісної російської військової цілі. За останні три місяці розробник виготовив близько 100 ракет і зараз нарощує спроможності виробництва. Точну ціну однієї серійної ракети розголошувати ЕП не може, однак вона буде меншою за вартість українського дрона-камікадзе "Лютий". За словами розробника, ракета на 70% складається з українських компонентів.

5. "Паляниця" та "Рута" відрізняються від "Пекла" більшим зарядом вибухівки, тож, ймовірно, всіх їх використовуватимуть проти різних цілей. Реактивні дрони-ракети не зможуть повноцінно замінити великі крилаті ракети. Однак досвід розробки невеликих ракет в майбутньому може стати поштовхом для кооперації між оборонними компаніями та виробництва далекобійної зброї більших розмірів.

​Знущання над військовими, вимагання грошей, кумівство та інші секрети. Що відбувалося у 211-ій понтонно-мостовій бригаді?

Спойлер: історія моторошна. Наразі ніхто не поніс покарання. Винних підвищили, а тих, хто порушив проблеми, відправили в піхоту. Однак про все по черзі:

1. Серед особового складу військової частини справді чимало сімей – нам вдалося верифікувати майже з десяток. Найодіознішою сім'єю в бригаді були Пастухи. Батько Валерій – начальник штабу, заступник комбрига. Син Владислав – командир одного зі взводів у першому батальйоні бригади. Зараз Пастух-молодший уже не служить у 211-ій понтонно-мостовій бригаді, але певний час був підлеглим рідного батька.

2. Навесні 2024 року року працівники тернопільської Військової служби правопорядку запросили в 211-ої понтонно-мостової бригади інформацію про складання адмінпротоколів щодо бійців, які вживали алкоголь або наркотики впродовж 2023-го. Як з'ясувалося, в другому батальйоні не складали протоколи на деяких військових, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено медоглядами.

3. На той момент командиром батальйону був підполковник Валерій Пастух. У травні 2024-го, в розпал службових перевірок, його підвищили до начальника штабу – заступника командира бригади. Він і зараз обіймає цю посаду. Для розуміння: покарання за вживання алкоголю або наркотиків під час служби в умовах воєнного стану передбачає штраф у розмірі від 17 до 34 тис грн. Нескладання протоколів дозволяло військовим уникнути адміністративної відповідальності і продовжувати отримувати премії.

4. "Для того, аби на тебе не складали протокол, треба було заплатити від 5 до 20 тис грн тому, хто виявив порушення", – розповідає УП офіцер відділення психологічної підтримки персоналу Остафійчук, який тоді служив у 211-ій бригаді і займався внутрішньою перевіркою. "Також я встановив багато незаконних фактів, зокрема побиття військових, якщо вони вживали алкоголь, але не платили гроші.

5. В основному знущаннями над бійцями займався син начштабу Пастуха і похресник комбрига Побережнюка – на той момент старший лейтенант, а зараз уже капітан, Владислав Пастух, який був командиром одного зі взводів у першому батальйоні. "Він погрожував тим, що його батя – начальник штабу, а хрещений – комбриг, які можуть перевести військових у піхоту, де їх одразу кинуть "на м'ясо". За рахунок цих погроз йому вдавалося вимагати у хлопців гроші", – додає співрозмовник УП серед сержантів.

6. Співрозмовники УП надали фото й відео, які знімав Пастух, а також пояснення, рапорти та заяви постраждалих. Дослівно: "Я, …, передавав гроші солдату Удоду для передачі м-ру Сірому задля того, щоб мене не везли на освідчення. Гроші перекидалися на банківську картку та передавалися готівкою. А також, Пастух В.В. організував так звану "клітку", куди кидали роздягнутих військовослужбовців (також і мене) з метою подальшого вимагання грошей за звільнення з "клітки".

7. В одній із заяв від постраждалого військового зазначається: "Я, …, перебуваючи на ротації у Дніпропетровській та Донецькій області вживав алкогольні напої за що був неодноразово покараний ст. лейтенантом Пастухом Владиславом Валерійовичем фінансово та фізично із застосуванням до мене грубої фізичної сили, також мене прив'язували до дерв'яного хреста і фізично знущалися наді мною…".

8. Після цієї історії, яка викликала великий резонанс всередині бригади, Пастуха-молодшого перевели в іншу частину. А його батько виплатив кошти постраждалим військовим, які написали рапорти і довели перекази квитанціями.  Співрозмовники УП серед офіцерів і сержантів стверджують, що кримінальне провадження через знущання над військовими не було відкрите ні прокуратурою, ні ДБР. Тобто Пастух-молодший не поніс жодної відповідальності за свої дії.

Звідки взялася ідея весняних виборів, і чи реально їх провести в такі строки?

Редакція "Української правди" уже давно висловила своє негативне ставлення до виборів під час війни, але ми вирішили розібратись, звідки взялася ця нав'язлива ідея весняних виборів, чи реально їх можна провести в такі строки, хто і як до них готується та хто може виграти. Отже:

1. "Ми от тільки зараз зрозуміли, для чого взагалі треба вибори. Якщо довго немає змін, система закривається як пароварка і починає нищити сама себе. Зараз от просто відчувається, наскільки нам треба випустити пар і в суспільстві, і в політикумі. Тому, я думаю, всі так вчепились у цю ідею весняних виборів", – розмірковує в розмові з УП один із владних депутатів.

2. Поява самого концепту "виборів на весну" не випадково збіглася в часі з обранням Трампа. "Люди думають так, що от Трамп стане президентом 20 січня, тоді якийсь час треба на те, щоб змусити нас і росіян на переговори, а тоді ще два – три місяці на проведення кампанії і вибори. Отак і виходить квітень – травень. І всі настільки уже хочуть цих змін, що їм неможливо донести якісь раціональні аргументи, що це нереально", – каже співрозмовник УП у президентській фракції в Раді.

3. Ще з початку року команда Зеленського веде фактичну зачистку політичних конкурентів у своєму сегменті електорального поля. Почалося все з гучної відставки Залужного, продовжилось відставками в уряді. Процес "очищення" триває й досі, наприклад, через спроби "загасити зірку" глави ГУР Буданова чи мінусувати вплив віцепрем'єра з цифровізації Федорова, проти якого в анонімних Telegram-каналах розгорілось було ціле полювання на відьом. 

4. І відкрита соціологія, і закриті дослідження дають підставу зробити головний висновок: у наступній Раді не буде монобільшості. Вирішальну роль матимуть "малі" партії, які зможуть стати частинами коаліції. Особливо ті нові проєкти, які прийнято називати "партіями військових" чи "силами волонтерів". 

5. Одне з ключових питань – хто зможе проголосувати? На початку повномасштабного вторгнення ЦВК закрила доступ до реєстру виборців, щоб окупантам не дістались ці дані. Для того, щоб провести вибори відповідно до закону, ЦВК мусить оновити дані про ці мільйони виборців. А це величезний обсяг роботи, часу і грошей.

6. Друге питання: а де голосувати? У десятках прифронтових районів і навіть тилових областей місця, де зазвичай функціонували виборчі дільниці, просто фізично знищені. І нових приміщень, які б відповідали вимогам виборчого закону до виборів ніхто не збудує. Як не відкриє і ще тисячі консульств у ЄС та інших частинах світу, де зараз сконцентровані тисячі й мільйони українських виборців.

7. А отже, постає третє критичне питання: як голосувати? Запровадити голосування через "Дію", про що багато говорять у політичних колах, так само, за чинним законодавством, не можна. "Дія" належить уряду, а виборчий сервіс мусить належати ЦВК і тільки їй. Та і сама така форма голосування може стати проблемою: вона в рази спрощує процес "контролю" підкуплених виборців, а на далеких закордонних чи прифронтових територіях може прислужитись для примусу виборців. Це ми ще не говоримо про чисто безпекові речі.

Як і для чого банки обмежують карткові перекази?

Нацбанк наполегливо попросив, а банки погодились посилити контроль за операціями своїх клієнтів. Як це вплине на ФОПів – читайте у повній версії тексту, а ось коротко про фізичних осіб:

1. На відміну від попередніх обмежень, нинішні поширюватимуться не лише на перекази з картки на картку, але й на перекази за реквізитами IBAN. Нові ліміти будуть залежати від ступеня ризику клієнта та наявності у нього підтверджених джерел доходів.

2. До високоризикових клієнтів банки застосовуватимуть посилені вимоги фінмоніторингу. У разі відсутності у таких осіб підтверджених джерел доходу банки встановлять для них ліміт на перекази у розмірі 50 тис. грн на місяць. Для решти клієнтів, які не мають підтверджених джерел доходів, застосовуватимуть інші ліміти: з 1 лютого 2025 року – 150 тис. грн на місяць; з 1 червня 2025 року – 100 тис. грн на місяць.

3. Ліміти не включатимуть операції з переказу коштів між двома рахунками, які клієнт відкрив в одному банку, однак поширюватимуться на перекази за реквізитами IBAN. Розмір ліміту можна збільшити за заявою клієнта, однак лише у разі надання банку документального підтвердження джерел доходів.

4. Ці ліміти не застосовуватимуть до клієнтів з підтвердженими джерелами доходів, зокрема зарплатних клієнтів банків, волонтерів та "інших клієнтів з підтвердженими доходами". Для цих осіб розмір обмеження на перекази встановлять у розмірі підтвердженого доходу.

5. Ще одна норма меморандуму – обмеження на кількість рахунків для клієнтів банків, у яких немає документального підтвердження джерел доходів. Кількість таких поточних рахунків в одній валюті та одному банку не може перевищувати трьох. Це обмеження не поширюється на депозитні та кредитні рахунки, а також на рахунки, відкриті в межах державних програм.

6. Для побудови більш ефективної системи управління ризиками банки наголошують на необхідності співпраці з НБУ та державними органами. Зокрема, вони просять надати доступ до офіційної інформації про дохід клієнта та його судові справи через портал "Дія". Також банки планують встановити централізований реєстр сумнівних клієнтів (дропів).

7. Кінцева мета обмежень – протидія так званим дропам. Це особи, які добровільно та за винагороду надають свої банківські рахунки зловмисникам, аби ті "проганяли" через них великі обсяги коштів, ухиляючись від сплати податків. Раніше у Нацбанку оцінювали обсяг всіх операцій дропів у 200 млрд грн на рік.

Уроки Зеленського для Трампа — колонка Павла Казаріна

Коротко переказуємо колонку журналіста та військовослужбовця Павла Казаріна про те, що може чекати на Трампа на його (не) новій посаді:

1. Американський тріумфатор може обіцяти закінчити нашу війну після інавгурації. Статус кандидата в президенти дозволяє йому жити у власному світі, але після вступу на посаду йому не уникнути зустрічі з реальністю. І в цей момент на нього чекатиме безліч несподіванок.

2. Йому належить дізнатися, що США мають інструменти тиску на Україну, але практично жодних – для тиску на Росію. Що будь-які ініціативи з миротворцями для Кремля рівноцінні введенню іноземних військ на територію його суб'єктів федерації. Відколи Москва вписала у свою конституцію Запоріжжя та Херсон, будь-яка ідея заморозки лінії фронту для неї рівноцінна відмові від власних обласних центрів.

3. Дональду Трампу належить виявити, що Москві потрібен не буфер з Україною, а Україна – як буфер. Що американському президентові нема чого запропонувати російському крім власного приниження. Що глава Кремля живе у своїй реальності – і продовжить там залишатися, поки йому вистачає на це ресурсів.

4. У складних явищ немає простих рішень. Український президент це знає, як ніхто. Він обіцяв закінчити війну на Донбасі, але виявилося, що йому до снаги або капітулювати, або продовжувати чинити опір. Тепер його слідами йде тріумфатор американських перегонів – і з січня ми стежитимемо за тим, який вибір зробить він. Обидва президенти спочатку звинувачували в продовженні війни своїх попередників. Але єдина причина вторгнення сидить у Кремлі, й настала черга Дональда Трампа дійти до цього висновку.

5. Грузія не просто програла свою війну в 2008 році. До того ж вона залишилася без гарантій її неповторення. Захід не забезпечив країні безпеку. Не озброював її армію. Не розміщував свої бази. Внаслідок цього страх нового вторгнення почав народжувати в грузинському суспільстві запит на мир. Запит на мир приводив до влади тих, хто обіцяв домовитись. Домовленості з агресором загрожують життям за правилами агресора.

6. Все це може бути і українським сценарієм – якщо наша війна також закінчиться без гарантій її неповторення. А тому в усіх можливих конфігураціях українського майбутнього ключовим є привілей цього майбутнього не боятися. Якщо Україна отримає перший ярус піраміди Маслоу – той, що про безпеку, – то майбутні покоління українців мають шанс на Росію не озиратися.

Як Росія застосовує в Україні тактику подвійних ударів, до яких вдавалась у Сирії?

Росіяни вважають вбивство рятувальників чи поліцейських рівнозначним вбивству військових. Саме тому вони вдаються до тактики подвійних ударів, коли за короткий час після першого удару по цивільній інфраструктурі слідує вторинний. Чому таких ударів стає все більше і як із подібним викликом намагалися впоратися рятувальники в Сирії? Розповідаємо:

1. У 2014-му в Сирії утворилася неурядова організація "Білі шоломи", волонтери якої нерідко були першими рятувальниками, що з'являлись у місцях влучень. За цей час внаслідок воєнних атак, переважно з боку режиму Асада та Росії, загинули 238 волонтерів "Білих шоломів". Причина такої значної кількості – у застосуванні тактики подвійних ударів.

2. Як волонтери навчилися працювати в умовах подвійних ударів? Коли відбувається бомбардування, на місце події прибуває група першого реагування, що складається з 2–4 добре підготовлених рятувальників. Вони використовують пікап або легкий транспортний засіб. Їхні основні завдання – оцінити масштаби руйнувань і надати невідкладну допомогу постраждалим.

3. Одночасно вони підтримують зв'язок із рештою команди через рації, щоб передати інформацію про ситуацію та визначити, які транспортні засоби чи обладнання потрібні. Поки перша група оцінює масштаби робіт, спостерігачі фіксують, чи не чутно поблизу безпілотників чи літаків. І тільки якщо небо чисте, через певний проміжок часу на допомогу постраждалим вирушає друга група рятувальників.

4. За період з лютого 2022 року по 31 серпня 2024 року дослідники з Truth Hounds верифікували 36 випадків подібних ударів в Україні. У ДСНС повідомляють, що за період повномасштабного вторгнення РФ загинуло 99 рятувальників, а орієнтовно 400 було поранено. Зокрема, внаслідок подвійних ударів у 2022 році загинуло 10 рятувальників, у 2023 році – 15, з початку 2024 року – 9.

5. Цього року кількість загиблих менша не тому, що Росія завдає менше подвійних ударів, навпаки – їхня кількість значно збільшилася. Просто почали використовувати інші безпекові протоколи, пояснює Водолага.

6. Збільшення кількості подвійних ударів збігається з призначенням новим командувачем російських ракетних військ і артилерії Сухопутних військ Росії генерал-лейтенанта Дмитра Кліменка. Його військовий досвід налічує участь у чеченських війнах, він також був командувачем ракетних військ та артилерії в угрупованні "Євфрат", яке діяло в Сирії. Збільшення подвійних ударів також пов'язують зі змінами в Головному ракетно-артилерійському управлінні Міноборони РФ. У січні 2024 року новим начальником був призначений генерал-майор Олексій Волков.

7. Коли йдеться, наприклад, про запуски крилатих ракет "Іскандер-К", то з кінця 2022 року рішення про їх застосування ухвалюється винятково штабом Об'єднаного угруповання російських військ в Україні. Його командувачем є генерал армії РФ Валерій Гєрасімов.

Гарантії НАТО для України: Як Київ змінив позицію у відносинах з Альянсом та чому це сталося?

Як кажуть дипломати, за пару останніх тижнів відбулася "серйозна еволюція". Її мета – підготуватися до президентства Трампа та до майже неуникного тиску Вашингтона на Київ щодо початку переговорів з росіянами. Що відбувалося на засіданні НАТО і як змінюється позиція України? Пояснюємо:

1. У день початку міністерської зустрічі НАТО українське МЗС опублікувало розлогу офіційну заяву, у якій оновлено детальну позицію України щодо вступу до НАТО.

2. Заява МЗС підкреслює, що "єдиною реальною гарантією безпеки та стримувальним фактором для подальшої агресії Росії… є лише повноправне членство України в НАТО". А далі – офіційно фіксує відмову України від усіх інших варіантів безпекових гарантій, що можуть бути запропоновані Києву для убезпечення від російської агресії у майбутньому.

3. Можна припустити, що серед причин цього – доволі слабка безпекова угода, укладена між Україною та США. Цей досвід засвідчив, наскільки невисокою є "стеля" двосторонніх гарантій від цієї ядерної держави.

4. Від початку не було сумніву в тому, що офіційна заява про нову переговорну позицію України не була самодіяльністю МЗС. Зеленський днями особисто підтвердив, що зараз відбуваються зміни у позиції України.

5. Президент, який до того послідовно заперечував будь-яку можливість "часткового вступу" до НАТО, несподівано змінив позицію і двічі протягом тижня зробив заяви про те, що такий варіант є прийнятним: Україна може вступити в НАТО без дії статті 5 на всій території.

6. Ключова умова, за його словами, – те, що запрошення до вступу має бути надано для всієї території України і лише застосування правила про колективну самооборону Альянсу може бути обмежене тими територіями, що перебувають під контролем влади.

7. Утім, для НАТО і його членів обговорення формату членства України не має сенсу зараз, напередодні зміни влади у США. Київ також чудово усвідомлює, що запрошення саме зараз – це недосяжна мета. А нинішні заяви були спрямовані радше на те, щоби позначити: Україна не змінює стратегічну мету. Натомість зараз Україна сконцентрувалася на практичних військових питаннях – як того і чекали партнери.

Взяти тисячу і задонатити: як спрямувати "тисячу Зеленського" на допомогу ЗСУ?

Як отримати тисячу гривень "від Зеленського" та спрямувати її на підтримку армії? Коротко пояснюємо:

1. Чи безпечно користуватися "тисячею"? Для того, щоб отримати "тисячу Зеленського" достатньо просто відкрити картку "Національний кешбек". Тобто, переходити на другий етап та надавати державі доступ до інформації про розрахунки не обов’язково.

2. На що можна витратити "тисячу Зеленського", якщо заявку подавали в "Дії"? За отримані кошти можна оплатити комуналку, мобільний зв’язок, інтернет, придбати ліки, квитки, книги, розрахуватись в кіно, кав'ярнях та ресторанах, а також задонатити на ЗСУ.

3. На що можна витратити, якщо отримали тисячу через "Укрпошту"? У такому випадку кошти витратити можна буде лише у межах послуг поштового оператора. Наприклад, придбати українські товари, які продаються у відділеннях "Укрпошти" або замовити ліки. Також можна оплатити комунальні послуги та зробити благодійний внесок. Задонатити державну допомогу можна у міських відділеннях, натомість у селах, де "немає онлайну" така можливість не передбачена. Спрямувати кошти можна на спільний фонд "Укрпошти" з Київською школою економіки. Звідки донати потрапляють до ЗСУ, ГУР, притулків для тварин тощо.

4. Скільки часу надається на використання коштів? Ті, хто отримають гроші через "Дію", зможуть витратити їх до 31 грудня 2025 року, а ті, хто через "Укрпошту" – до березня 2025 року.

5. Як задонатити "тисячу Зеленського"? Залежно від банку, зробити це можна у кілька способів. Наприклад, у застосунку "Привату" потрібно дотриматись таких кроків: Сервіси > Платежі > Допомога армії > Обрати фонд, куди направити донат. Для користувачів monobank кроки наступні: Витратити кошти > Благодійність. Банк автоматично підтягне популярні збори від різних благодійних фондів. Знайти фонд для донату можна і за пошуком.

6. Як ще можна підтримати армію? Крім цього, на отриману тисячу можна придбати військові облігації. Номінальна вартість однієї державної облігації в гривні становить саме 1000 грн. Придбати військові облігації можна у "Дії". Для цього потрібно обрати тип облігацій за назвою українських міст чи територій, вибрати банк чи брокера, у якого хочете купити облігації, вказати свої контактні дані, вибрати картку, на яку згодом прийдуть виплати, та оплатити облігації.

Що нам розповів Андрій Хливнюк?

На його піснях виросло не одне покоління як українців, так і росіян. Зараз ці фанати опинились по різні боки фронту. Хтось встав пліч-о-пліч з улюбленим співаком боронити країну. А хтось взяв до рук зброю і перетворився на ворога, від якого і доводиться захищатись. Інтервʼю з фронтменом гурту "Бумбокc" можна дивитися, читати, а ось – короткий переказ нашої розмови:

Про росіян, які йдуть воювати: Мені шкода їх. Я зневажаю їх. Вони не зрозуміли ні чорта. Ці люди приходять вбивати вас за гроші, а не за те, які ви – хороші чи погані. Їм байдуже, хто ви – українці, чехи, росіяни… Їм по цимбалах. Те, що у них є якась умовна надмета – "Великая Россия", – це нічого не значить, тому що вони тієї величі не сподіваються отримати. Вони хочуть просто отримати частину вашої власності: хтось – ваше тіло, хтось – вашу хату, хтось – ваші гроші, землю, владу… Ця війна про те, що для значної кількості варварів автомат Калашникова став соціальним ліфтом. Війна добра і зла. Не тільки екзистенційна.

Про "хороших росіян": Допоки так звані "хороші росіяни" не зрозуміють, у чому суть цієї боротьби, що це – не "війна Путіна проти України", як вони стверджують, нам з ними немає про що говорити. 

Про бойові завдання: Я не пишаюся знищеннями цими. Мені це не приносить задоволення. Я можу робити цю роботу, але я від неї не кайфую. Якщо мені вдається знищити техніку, знищити засоби, якщо наш ворог зупинився без зброї і був змушений піти, мене це максимально влаштовує. Якщо мені вдається знищити якихось затятих катів, які їдуть сюди за гроші – СОБРівців чи ФСБешників, – я тішуся, але не настільки, як інші бійці, які можуть стрибати аж до неба. Я їх розумію, я їм дуже-дуже за це вдячний, але я не можу ще себе перебороти – мене це не радує. Мені це не в кайф. 

Про опанування військової справи: Я навчився це робити, непогано виходить, все добре, але хотілося б не займатися цим. Не складно. Немає нічого складного. Складно форсувати Дніпро і бути на Кринках під концентрованими ворожими обстрілами. От там складно. Чого ви чекаєте, друзі призовного віку, хлопці, чоловіки? Вчіться чомусь. Треба вчитися зараз. Не чекайте повістку. Навчіться тому, що врятує потім вам життя, що збільшить ваші шанси.

Про те, як закінчиться війна: Ця боротьба триває, і ніякий Байден, ніякий інший президент іншої країни її не завершить. Швидше за все, нам з вами доведеться завершувати це самим. Дуже хотілося б, щоб відбулися якісь переговори і нам повернули всю нашу землю, але ні, так не буде. Тільки сила зупинить цю орду. На жаль. Дадуть нам на це зброї – супер. Не дадуть – доведеться самотужки це робити.

Про ставлення до військових: Людина на нулі – найважливіша на сьогоднішній день людина в державі. Не повинно існувати більш впливових людей, ніж людина на нулі. Не може бути в бюджетників більших зарплат, ніж у воїна, у бійця, який тримає позиції. Не може бути щось в тилу, чого немає на фронті. Так не повинно бути. Це – ненормально. Це нас може привести до катастрофи. 

Про життя в тилу: Боляче заїжджати в тил і бачити люксові автівки 2024 року випуску. Боляче. На клуби мені байдуже. Я розумію, що людям потрібно відпочивати. Хочеться повертатися в живі міста. Це – нормально. Але якісь моменти дуже дратують. Наприклад, запитання: "Ну, що там? Коли це все скінчиться вже?". Долучіться, і скінчиться швидше! Все дуже просто.

Що може передбачати "мирний план" Кіта Келлога, новопризначеного спецпредставника Трампа щодо України?

80-річний генерал-лейтенант у відставці Кіт Келлог обіцяє "забезпечити мир через силу". Технічні моменти майбутнього спецпосланника наразі незрозумілі. Але з відкритих джерел вже можна зробити деякі висновки про його бачення "мирного плану" для Трампа. Отже, якщо коротко:

1. Після завершення роботи в адміністрації Трампа за його першого президентського терміну, Келлог долучився до протрампівського мозкового центру America First Policy Institute, де став співголовою Центру нацбезпеки. America First Policy Institute у квітні 2024 року опублікував звіт, де пропонувалося бачення повномасштабного російського вторгнення в Україну саме з (теоретичних) позицій майбутньої адміністрації Трампа. Сам Келлог наголошував, що це не ідеї самого Трампа, а лише можливе їхнє бачення.

2. Звіт зводиться до кількох тез. По-перше, адміністрація Байдена провалилася, не змігши запобігти війні в Україні. По-друге, коли вторгнення вже почалося, українські сили не отримали достатньо зброї, що в очах авторів звіту є доказом бажання адміністрації Байдена вести "проксі-війну" з Росією. По-третє, адміністрація Байдена вчинила помилку, не посприявши мирним переговорам між Києвом і Москвою, коли була така можливість – приміром, наприкінці 2022 року.

3. Свою пропозицію "мирного плану" в Україні Кіт Келлог виклав разом із колегою в America First Policy Institute Фредом Фляйцом. Її суть така: США за президентства Трампа офіційно почнуть політику мирних переговорів між Україною та Росією, а щоб змусити обидві сторони брати в них участь, застосують важелі впливу. Для України це – призупинення постачання військової допомоги, а для Росії, навпаки, – посилення військової підтримки Києва.

4. "Пряником" натомість виступає зобовʼязання подальшої допомоги Україні зброєю під час або після укладання угоди та оподаткування прибутків від російських енергоносіїв, що піде на відбудову країни. Росії натомість пропонують часткове зняття санкцій.

5. "План" Келлога-Фляйца не передбачає відмови України від територій. Натомість від Києва очікують визнання, що ці території не повертатимуть військовим шляхом. Тож відновити українську територіальну цілісність вдасться лише через деякий час – можливо, в дипломатичний спосіб та після смерті Путіна.

6. Членства в НАТО Україні також не варто очікувати найближчим часом, але натомість союзники можуть запропонувати їй дієві "гарантії безпеки", йдеться в "мирному плані".

7. Келлог послідовно наголошує, що США не збираються відмовлятись від підтримки України та не виправдовують повномасштабного вторгнення. І каже: ситуація могла б скластися зовсім інакше, якби на початку Захід і адміністрація Байдена зокрема були б рішучіші. На думку майбутнього спецпосланника, дієвість майбутніх переговорів забезпечить те, що Трамп готовий говорити "з обома сторонами".

Що змінили погрози "ядерною війною"? Пояснюємо, як Захід сприймає путінський шантаж

Російський удар по Дніпру міжконтинентальною балістичною ракетою став ключовим етапом ескалації. Військовий ефект від цього удару – доволі сумнівний. Тож очевидне завдання РФ інше – підняти ставки в ядерному шантажі Заходу. Чи є реальним застосування ядерної зброї та що про це думають партнери? Відповідає Ганна Шелест, директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики "Українська призма":

1. Що стоїть за російською ядерною ескалацією? Ядерна зброя завжди була в першу чергу фактором стримування. Пасивного стримування лише завдяки тому, що ядерна зброя існує, що вона наявна. Але РФ занадто часто посилалася на "ядерку", і тепер вони були змушені щоразу додавати щось нове. Зараз ми досягли нового етапу ескалації. Утім, дуже важливо зрозуміти, що це – ескалація саме ефекту стримування ядерною зброєю, а не демонстрація того, що Росія дійсно готова до її використання.

2. Чи вірить Захід, що Росія може перейти до використання ядерної зброї? Запитання про те, чи готовий Путін справді натиснути "червону кнопку", для Заходу дійсно відкрите. Цей страх є навіть у тих країнах, що мають власну ядерну зброю – а отже, мають розвіддані про стан справ з ядерною зброєю в Росії. Це створює замкнене коло. Адже Путін буде використовувати ядерні погрози так довго, як Захід буде у них вірити.

3. Чи означає обстріл Дніпра "Орєшніком", що Путін готується до застосування ядерної зброї? Навряд. Це скоріше говорить про його невпевненість у ефективності попереднього шантажу на тлі дозволу Україні бити західними ракетами по території РФ. "Орєшнік" – це свого роду Франкенштейн російського ВПК, який Росія може виготовити лише у кількості кілька одиниць. Відповідно, хоч це і серйозний удар – але не зміна стратегії Росії. Це демонстрація на кшталт "у мене ще є туз в рукаві, я ще готовий до ескалації". І це – часткове підтвердження, що до переговорів Путін не готовий. Точніше, готовий лише на умовах, коли Україна здається.  

4. Чи готовий ЄС замінити США у питаннях війни проти України? Головні проблеми – у технічних питаннях. Європейці (окрім, можливо, двох-трьох країн) вже передали те вільне озброєння, що було на складах, і подальші постачання обмежені потужністю виробництва. А у США все ще є багато чого на складах. І саме тому ми і надалі настільки залежні від США. Бо їхні обсяги буде неможливо перекрити жодними домовленостями з іншими країнами.

Як в Офісі президента готуються до приходу Трампа до влади?

Зовні президент Зеленський і його команда продовжують демонструвати, що ситуація на дипломатичному фронті "складна, але контрольована". Але за лаштунками іде підготовка до вирішальних битв за контури майбутнього світопорядку. Як Україні не опинитись за бортом ухвалення ключових рішень та хто і як з Банкової намагається достукатись до Трампа? Розповідаємо:

1. Трамп як обраний президент зараз отримав доступ до секретної документації, і поступово знайомиться з файлами розвідки, аналітикою, розкладами, оборонкою і так далі. "Вся ця інформація дуже змінює погляд на реальний стан справ. Тому якщо якийсь план щодо України і був, то його зараз муситимуть міняти під реальність", – розповідає один із українських політиків із контактами в штабі Трампа.

2. Інший співрозмовник УП з близької команди Зеленського переконує, що насправді нова американська команда зараз чекає від України якогось "реалістичного" сценарію закінчення війни. "Зараз Україні немає сенсу тиснути на Трампа, бо у нього немає рішення. І що сильніше ми будемо тиснути, то швидше можемо нарватись на таке рішення, яке нам взагалі не сподобається", – резюмує один із дипломатів, залучених в американський трек.

3. Українське посольство, МЗС і ОП намагаються працювати з Конгресом, налагоджувати контакти із транзитною командою Трампа, шукати виходи на прямі комунікації тощо. Але левова частка роботи не підсвічується медійно. Так само поїздка Андрія Єрмака в Штати, про яку, зокрема, йшлося під час розмови президентів, досі ніде публічно не анонсувалась.

4. Після останнього візиту Зеленського до США і демаршу спікера Палати представників Джонсона на адресу посла України Оксани Маркарової є напруга між українським посольством і офісом спікера. Після перемоги Трампа на виборах на Банковій усе ж почали обговорювати можливість заміни Маркарової. Якщо до цього дійде, то у Зеленського розглядають кілька кандидатів, зокрема заступника Єрмака Ігоря Жовкву та чинного посла у Бразилії Андрія Мельника.

5. Крім посольського треку, Офіс шукає прямих робочих комунікацій із командою Трампа. Хоча від оточення майбутнього президента США надходять часто взаємозаперечні сигнали. Одні кажуть, що Трамп досі не пробачив, що Зе і Єрмак не вписались на повну силу за нього в 2020-му під час імпічменту, і він програв вибори. Інші передають, що ніякої підтримки не буде, а сам Трамп під час дзвінка каже, що він Україну не кине.

6. Офіс зумів налагодити певну комунікацію із колишнім послом США у Німеччині та керівником розвідки Річардом Гренеллом. Саме Гренелла, за даними західних ЗМІ, Трамп бачить на посаді спецпредставника США з питань російсько-української війни. І саме з ним зараз налагоджує контакти глава ОП Андрій Єрмак.

7. "Якщо поговорити з американцями, то поки що висновок такий: починаємо з чистої сторінки. Наша головна задача зараз нікуди не вляпатись і не тиснути надміру. Бо там біля Трампа дуже багато людей, які, скажемо так, не наші друзі. Того зараз треба пройти зиму і дочекатись інавгурації, а тоді уже предметно говорити", – переконує один зі співрозмовників УП в політичній верхівці України.

Чому Зеленський відкладає підвищення податків?

Президент вдає, що не помічає дефіциту держбюджету: понад 40 днів на підпис президента чекає законопроєкт про підвищення податків для більшості українців. Якщо цього не зробити, країна ризикує скоротити частину оборонних видатків. Чому ж Зеленський відкладає підписання, і про що у ньому йдеться? Пояснюємо:

1. До фінального пакету податкових змін, за які Рада проголосувала 10 жовтня, включили підвищення військового збору із зарплат фізосіб (включаючи учасників "Дія.Сіті") з 1,5% до 5% – з дати набуття чинності законом. Виняток – військовослужбовці (залишиться 1,5%). Крім того, з 1 січня 2025 року збільшується військовий збір з інших доходів громадян (крім зарплат) з 1,5% до 5%.

2. Запровадження військового збору в розмірі 10% від мінімальної зарплати (наразі – 800 грн) відбудеться для ФОПів другої та четвертої груп, 1% від доходу – для ФОПів третьої групи. Планується також підвищення ставки податку на прибуток за 2024 рік для банків з 25% до 50%. Оскільки вони вже сплатили податки за старою ставкою за більшу частину цього року, то новий податок запроваджується ретроспективно ("заднім числом"). Відбудеться також підвищення ставки податку на прибуток для небанківських фінустанов (крім страхових компаній) з 18% до 25% з 1 січня 2025 року.

3. Нові податкові правила мали запрацювати з 1 жовтня і принести до кінця 2024 року в бюджет 30 млрд грн для фінансування війни. Саме тому урядовці наполягали на скороченні процедур розгляду проєкту та його якнайшвидшому підписанні.

4. Протягом підготовки податкових змін президент усіляко від них відмежовувався. Президент до останнього відкладав підписання. На зустрічах з Мінфіном та депутатами він кілька разів питав, чи потрібно підвищувати ці податки, адже є кошти від заморожених російських активів. Затягування підписання закону співрозмовники ЕП пояснюють небажанням ухвалювати непопулярні рішення.

5. У ході розгляду змін надходження від них до бюджету 2024 року скорочувалися. Перша пропозиція Мінфіну передбачала додатковий 141 млрд грн, згодом сума впала до 57 млрд грн, а фінальний варіант мав принести лише 30 млрд грн. Проте навіть їх держава зібрала б лише в разі набуття чинності законом 1 жовтня. Затягування підписання закону про підвищення податків уже коштує бюджету близько 20 млрд грн неотриманих доходів, адже оновлені податки зможуть діяти лише протягом одного місяця року, якщо президент підпише закон.

Що нам розповів Валерій Залужний?

"Ласкаво просимо – Третя світова почалася", – впевнено озвучує те, що всі боялися сказати вголос колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Наші Роман Романюк та Роман Кравець записали першу за час великого вторгнення розлогу розмову Залужного з українськими ЗМІ. Подивитися її можна тут, послухати – ось тут, а ось дуже коротко:

Про ситуацію на фронті: Росіяни на сьогоднішній день не готові робити глибокі вкиди для того, щоб розширяти свій фронт, що потребуватиме величезних ресурсів, яких у росіян вже також немає. Тому саме ведення комбінованих дій, направлених на "ізмор", і призводить до того, що ми бачимо на полі бою, і того, що відбувається із мобілізацією, до ставлення громадян до ведення цієї війни. Це комплексний захід, який вписується в стратегію "ізмору" абсолютно. Можемо побачити, що майже всі елементи цієї стратегії виконуються.

Про (не)готовність Заходу: Кількість повітряних цілей зростає, а кількість засобів боротьби обмежена і надто дорога. Навіть по цьому показнику я вважаю, що ні Британія, ні країни Європи не будуть готовими. Незважаючи на те, що там є достатня кількість літаків F-16, але за 2–3 місяці можна повністю розрядити систему ППО. Чи займаються вони альтернативними заходами і засобами для того, щоб навчитися боротися з повітряними цілями – сказати важко. Ймовірніше за все, що ні.

Про те, чи готова Європа відбиватися на полі бою: Давайте подивимося на передній край. У жовтні і у вересні передній край отримав приблизно 4,5 тисячі керованих авіаційних бомб. Чи сьогодні в європейській країні або в тій же самій Британії є хоча б 5 тисяч ракет до систем "Patriot", щоби збити керовані авіаційні бомби? Я щось сумніваюся. Бо вони дуже дорогі і, як наслідок, їх неможливо мати дуже багато, тому що виробляти їх проблемно. 
Тому по цій військовій складовій можна сказати, що, мабуть, вони не готові.

Про інформаційні операції росіян в Європі: Є ще когнітивна сфера, вплив якої ми дуже сильно відчуваємо. Європа знаходиться в теплому середовищі і не хоче його зараз залишати. Тому, на мою особисту думку, якщо вони готові до такої війни в умовах "ізмору", то, мабуть, із дуже великими обмеженнями.

Про штучний інтелект: За моїми підрахунками, десь у 2027-му році нинішній розвиток технології ШІ зупиниться. Скажімо так, буде зрозуміло нові обриси танка, нові обриси ракет тощо, які в найближчі 100 років будуть просто видозмінюватися, ставатимуть більш точні, дешевші і так далі. У 2027-му році цей технологічний ривок завершиться, і тоді сторони зможуть накопичувати нову зброю як для нападу, так і для захисту. Зброя ця буде абсолютно безпощадна. І тоді для світу прийде нова загроза: чи йти із новою зброєю у великий наступ, чи, і це швидше за все, людству більш підійде стратегія "ізмору", яка дозволить отак дистанційно знищувати цілі нації, вбиваючи економіку, залякуючи людей, спонукаючи їх до здачі.

Про початок Третьої світової: В 2024 році ми можемо абсолютно точно вважати, що розпочалася Третя світова війна. Тому що в 2024 році перед Україною вже стоїть не Росія. Перед Україною стоять солдати з Північної Кореї. Вже в Україні абсолютно відкрито, нічого не соромлячись, вбивають цивільних людей іранські "Шахеди". Вже в Україну летять ракети саме північнокорейського виробництва, і вони про це відкрито заявляють. В Україні підриваються китайські снаряди, в ракетах російських застосовуються китайські деталі. Вибачте мені, але я думаю, що більшість військових зі мною погодяться. Я вас "вітаю" – те, чого ми так довго очікували, вже почалось. 

Що нам розповів Андрій Білецький?

Ми поговорили з командиром одного з топових бойових підрозділів в Україні, Третьої штурмової бригади, Андрієм Білецьким. Дуже рекомендуємо подивитися або прочитати це інтервʼю повністю, а ось декілька ключових тез:

Про ситуацію на фронті: Справді, зараз найскладніша ситуація за майже три роки війни. В деякій мірі я б її вважав навіть складнішою, ніж весна 2022 року. Причин багато: нестача особового складу, недостатній рівень підготовки.

Про те, як зима вплине на росіян: Радикально не вплине. Несприятливі погодні умови зменшують можливості операцій з використанням техніки. Що стосується піхотинця, так само, як вони діють малими групами і без жалю до свого піхотинця, діятимуть і далі. Їхні задачі – це неглибокі прориви, а не марші на 50 км. Вилізти з ями і зайняти нашу яму за 250–300 метрів, ну ок, кілометр. Він дійде по снігу, дощу, багнюці.

Про те, як зима вплине на нас: Для нас вплив зимової погоди може бути більш негативним. Зараз основний наш засіб ураження – дрони. Застосування дронів залежить від вітру, прозорості повітря: туман – не туман, дощ – не дощ, сніг – не сніг. Тому у нас може ускладнитися оборона через те, що основний наш засіб ураження знизить свою ефективність.

Про Запорізький напрямок: Схоже, що противник буде пробувати наступати. Наступ біля Великої Новосілки допомагає ворогу закінчити першочергову операцію – окупацію Курахового. Запорізька область – надзвичайно небезпечний напрямок. Місцевість там рівнинна, великих населених пунктів майже немає. І наші, скажімо так, всі комунікації витягнуті із заходу на схід. Їх можна перерізати. Це для нас може бути справді значимою проблемою для всього Донбасу.

Про військових з КНДР: Я вважаю, що навіть якщо їх залучать 50 тисяч, це радикально не змінить ситуацію на полі бою. Північна Корея – не надто сучасна технологічно країна. Я не думаю, що вони зможуть воювати в сучасних реаліях. Канєшно, для нас всіх це Terra incognita, але й не думаю, що у людей з ГУЛАГу надзвичайно висока мотивація. Гроші? Я не вважаю, що зарплати можуть мотивувати когось умирати.

Про те, як вирішити проблему нестачі людей в армії: Ті люди, які в армію попадають, мають бути навчені в рази краще, ніж вони навчені зараз. Тоді в СЗЧ піде набагато менше, менше загине або буде поранено, а втрати противника зростатимуть. Тоді наступного місяця ваша критична нестача буде трохи меншою, а потім ще меншою. Ви почнете нарощувати, а не зменшуватися безкінечно.

Війна, борги та популізм Зеленського. На що витрачатимуть бюджет 2025 року?

Верховна Рада остаточно ухвалила закон про державний бюджет на 2025 рік. Без сюрпризів не обійшлося. Як приємних, так і не дуже. За яким бюджетом житиме країна у 2025 році та чи існують ризики його виконання? Розповідаємо:

1. Більша частина видатків піде на безпеку та оборону – 2,2 трлн грн або понад чверть прогнозного ВВП. Цікаво, що частину озброєння купуватимуть не за внутрішні кошти, а за кошти партнерів. Велика Британія надасть для цих цілей близько 2,26 млрд фунтів стерлінгів або 90 млрд грн. Це британська частина фінансування в межах кредиту під заставу заморожених російських активів на загальну суму $50 млрд.

2. У 2025 році соціальні програми коштуватимуть державі близько 420 млрд грн – на 50 млрд грн менше порівняно з 2024 роком. Передусім "поріжуть" дотацію Пенсійному фонду, коштом якої виплачують "спецпенсії" – частину таких виплат ПФ почне фінансувати власними силами.

3. Серед інших важливих змін до видатків бюджету – скасування Дорожнього фонду, який наповнювався з податків на пальне та автомобілі. Це дозволить направити 39,3 млрд грн акцизів на військові потреби, а фінансування доріг здійснюватиметься безпосередньо урядовими рішеннями.

4. Ще одна новинка – фінансування інвестиційних проєктів, на які виділять 18,7 млрд грн. Більшість з них – у сфері освіти. 3 млрд грн планують витратити на компенсації за знищене житло, 827,9 млн грн – на функціонування операторів критичної інфраструктури в галузі цивільної авіації, 150 млн грн – на підтримку українців за кордоном та сприяння їх поверненню в Україну. На 18 млрд грн зростуть видатки на освіту (до 198,9 млрд грн) та на 12 млрд грн – на охорону здоров'я (до 217 млрд грн).

5. Уряд знайшов близько 10 млрд грн на виплату "тисячі Зеленського". Цю суму візьмуть із залишків коштів на рахунку Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Ще з приємних сюрпризів – доплати вчителям. На них у 2025 році заклали майже 12 млрд грн. Очікується, що з 1 січня кожному вчителю щомісяця доплачуватимуть по 1 300 грн, а з 1 вересня – до 2 600 грн.

6. Вищих зарплат не побачать бюджетники, адже у 2025 році держава не підвищуватиме мінімальну зарплату, від якої залежать їх оклади. Не зміниться й більшість соцвиплат та допомог, прив'язаних до розміру прожиткового мінімуму.

7. Інший неприємний сюрприз стосується пенсіонерів-переселенців. З їхніх банківських рахунків держава планує вилучити невикористані кошти, якщо такі особи не користувалися своїми пенсійними рахунками понад рік. Загалом ідеться про 11,3 млрд грн, які спрямують до Пенсійного фонду. Обмежити планують і "привілейовані" пенсії, які виплачуються окремим категоріям громадян.