Перехресні стежки


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Искусство


На цьому каналі перехрещуються стежки українського мистецтва.
Адмін впевнений, що українські митці показали, розказали та передбачили усе. Маємо попросту їх для себе відродити!
Побажання та пропозиції адміну https://t.me/rafa_lovych

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Искусство
Статистика
Фильтр публикаций


Репост из: Яна про Літературу 🫡
Часто буває з вами таке, що прийшли на «Украдене щастя», а тут Мстиславу Чернову сюрпризом для зали вручають Шевченківську премію?

Зі мною вперше. Таких гучних овацій я ще не чула.

864 0 8 4 122

📒👀 Книжкові алюзії у кіно — цікава тема.

Ось, наприклад, Шивон з серіалу «Спадкоємці» читає на пляжі «Розмови з друзями» Салі Руні. Я цей роман читав років 5 тому, було дуже нудно.🫠

🍿 А вчора, у одній з серій того ж серіалу, Шивон з представницею іншої родини-медіаімперії обговорювали щойно опубліковану скандальну новину, і співрозмовниця каже (пишу дослівно так, як це перекладено на Megogo):
Не всі кузени, наче б то, прочитали [новину], і це дивно, тому що у них є доступ до нових романів ДЖОНАТАНА ФРАЗЕРА за три дні до початку продажу.


🤓 Мова, звісно, про Франзена. Його я не читав, але пишуть, що варто. А якщо подобаються «Спадкоємці» — то радять «Corrections» (українською не перекладено), який, наче б то, передбачив фінансову кризу 2008 року ще у 2001.

P.S. А ще, у тій самій серії Роман вимовляє «Приведи дочку на бійню», і це, звісно, алюзія на шедевральну пісню Iron Maiden «Bring Your Daughter To The Slaughter», яку Брюс Діккінсон написав для «Кошмару на вулиці В’язів-5».


Сьогодні хочу розказати вам про канал на тему психотерапії.

Його веде Юля, психолог-практик з Києва.

На каналі можна знайти:

〰️ практичні письмові вправи та техніки
〰️ лонгріди на різні теми про ментальне здоров'я
〰️ запис на індивідуальну консультацію до психолога

За підписку авторка дарує подарунок: розширений гайд про ментальне здоров'я та два чек-лісти до нього, які можна роздрукувати та використовувати щоденно. Щоб отримати його, підпишіться та ставте “+” під цим дописом.

Підписатися на психологічний канал можна за цим посиланням 🔖

А ви ходите до психолога або психотерапевта? Пишіть в коментарі 👇🏼


«У Ватикані у святого Петра украли ключі від раю. Пекло, я так розумію, не замкнене».

Ліна Костенко «Записки українського самашедшого», 2010

Не дивлячись на колосальні тиражі, мені здається, що це дуже недооцінений і недоосмислений роман. Це унікальний твір у стилі «художнього бубубу», який у фіналі трансформується у, вибачте, українську відповідь на «Білу гвардію», майже 100 років потому.

📰 Структурно, це новини початку нульових, з рефлексіями та їдким саркастичним гумором головного героя. Написано віртуозно і вивірено, точно в ціль. Така невибаглива форма оповіді замилює очі і приховує те, як круто це зроблено, яка тонка межа між документальністю та рефлексією.

🧐 Про все, що зараз гостро актуально, Ліна Костенко написала 20 років тому: про мову, ядерну зброю, агресора, зрадників у владі, і так далі. Хірургічно точно розставлені акценти, які всім нам варто було усвідомити саме тоді.

🧀 Якби ця книга була сиром, це був би Дор блю, або Горгондзола. Запах специфічний, не посперечаєшся, та і смак також. Але якщо його зрозуміти – то це захоплює.

📢 Хотів би, щоб така книга з’явилася і про поточні події, і чим скоріше – тим краще. Це буде вибух, але це важливо. Слухав у Абук і це було чисте задоволення. Раджу всім!

#раджу_почитати


🧙‍♀️🪄 Для любителів жанру: оце — справжнє фентезі з відьмами і польотами на Лису гору від Наталії Кобринської.

Особисто для мене, фентезі — найменш прийнятний жанр (гірше тільки мотиваційна література), тому кажу вам точно: це воно. Коли я читав кульмінаційну частину про відьму, мені було максимально незрозуміло яка у тому, що відбувається, взагалі, логіка. Точно як у Пратчетта. 😁

🧹 Коротше, захотів — полетів. Рекомендую! 🎉


🎨 Це "Обличчя війни" Сальвадора Далі, 1940 рік.

Більше нічого сьогодні не годен.

Чернігів❤️‍🩹💔🙏

1.7k 1 13 2 202

Репост из: Історична Правда
Сьогодні пішов з життя Дмитро, один з Братів Капранових. Невимовно сумно. Оптиміст, життєлюб, фантазер, патріот. Дякую, що був з нами. Не всі, певно, знають, що першим твором братів був оцей журнал української фантастики "Брати", який вийшов українською мовою у Москві у 1991-му ще до проголошення незалежності. Але з космонавтом з тризубом на обкладинці. Задовго до Каденюка. Космічного лету тобі, Дмитре.

1.7k 0 18 11 265

Він ждав на найменшу нагоду, щоби їй те своє успособленє оказати, і коли раз Ядзя мимохіть сказала, що хотіла би прочитати якусь нову книжку, він в тиждень приніс їй тоту книжку, від котрої заносило ще сильно свіжим друком.

— Що з вас за чемний чоловік, пане докторе! — сказала Ядзя, обертаючи листки книжки. — Ви дійсно дуже чемні, — додала вона по хвилі, — і зробили-сьте мені тим правдиву приємність, бо мене се діло розцікавило від першої хвилі, коли тілько часописи подали про него звістку.

Лікареві ударило голоснійше серце.

✍️📚 Наталія Кобринська «Ядзя і Катруся», 1890

Ось вам, панове, інструкція з найкращим способом справити враження на дівчину, особливо якщо вона підписана на книжкові канали і в курсі всіх новинок, про які «часописи подають звістку». А якщо вона і сама книжкова блогерка — то взагалі. Беріть до виконання! 😉

👩‍🎨🎨 Сергій Васильківський «Подарунок», 1912

На картині Васильківського кавалер постарався і привіз подаруночок з якоїсь солідної книгарні, видно по упаковці! Теж чудовий приклад для наслідування! 🙃

2.1k 0 11 12 106

📖👀 Наталія Кобринська, оповідання «Ядзя і Катруся», 1890 рік

Але я і зараз таких знаю. 😁


🥟😍 Приніс ще трохи кулінарного, до вчорашніх пиріжків.

Таку гумореску написав Степан Руданський у 1858 роціі:

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.

"Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!.."
"Та чого зварити?.."
"Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…"

"Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?.."
"Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…

Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!.."
"Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?"

"Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!.."
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.

Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
"Вареників, може?.."
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
"Вареники-вареники!"
Та й пішов із хати.


😋 А ось сучасна усмішка на ту ж тему від великого Артема Полежаки – «Москаль в Макдональдсі». Всім гарного настрою!

👇👇👇

2.3k 0 26 7 117

«Певно, певно, більшина тих, що йдуть шукати чудового діяманту, або збивають ся з дороги в темнім лісі, або знаходять скляні черепки. Але се ще не значить, що діямантів і зовсім нема, і що знайти їх зовсім неможливо».

Іван Франко «Перехресні стежки», 1900

Ой, та шо там у того Франка читати, ну що там може бути цікавого чи актуального? Зізнайтеся, така думка приходить в голову, забронзовілий образ класика заважає. На дитячому майданчику на мене взагалі дивилися, як на хворого, коли я там Франка читав.

🤓 Тепер, я вам розкажу: ви бачили, наприклад, фільм «Лінкольн для адвоката» з Меттью Макконагі? Ну так це спрощена, осучаснена та причесана версія «Перехресних стежок»! Ну і книга, звісно, краща.

📝 Політичні інтриги, фінансові махінації, флешбеки нещасливого кохання, домашній аб’юз, судова корупція, тупість владних інституцій, договорняки і шантаж, пограбування та вбивства, в кінці кінців! Все це чекає вас під палітуркою, і написано воно живо і вкрай цікаво, жодного враження застарілої нудної класики, навіть близько.

Як тут розмовляють — це окрема пісня (допис про лексику ТУТ). Діалоги чоловіків — завжди конструктивні та змістовні, мають сенс і результат. Будь-які діалоги за участі жінок схожі на вашу розмову з керівником про підвищення зарплати. Ви обидва розумієте про що розмова, але постійно городите щось не те, ні до чого не приходячи. Роблю висновок, що це такий тонкий тролінг тогочасного світоустрою з боку автора. Про Франка-фемініста планую дізнатися більше з майбутніх читань.

❗️Я вимагаю – прочитайте це. Тим паче, що тепер є шикарне нове видання від «Віхоли». Декілька недочитаних хибодруків сканування я зустрів, але вражень це не зіпсувало. Видання чудове, читайте! ♥️

#раджу_почитати

P.S. До речі, цитата, яку я використав, вам нічого не нагадує? Відповідь — у коментарі. 👇


📖👀 До речі, про читання.

Це я вже читаю збірку Наталії Кобринської «Блудний метеор». У оповіданні «Дух часу» непорозуміння між матір’ю і донькою виникають через «новаторства» останньої, і читання є одним з них. Таким практичним об’єктивним способом авторка демонструє те, як жінки поступово пробивалися у тоталітарно патріархальний світ і починали змінювати його на краще. Блискучий образ, як на мене.

✍️ Це перше оповідання Кобринської, до речі. 1883 рік.


💐📚 Бузок починає цвісти. А це — «Маруся під кущем бузку» великого футуриста Давида Бурлюка.

Що робить Маруся? Читає! Майже все, що стосується читання з українського телеграму — у папці https://t.me/addlist/0Yx-5PwxfM01YzEy


— А то я раз був у Києві, — розпочинав знову Яриней. — Та бачу пиріжки такі гарні продає якась сидуха. "Пиріжки з таком! Пиріжки з таком!" Що воно, думаю, за так? Може це по панському таком мак зветься? Треба купити, спробувати! Витріщив я цілих три копійки за ті пиріжки, дивлюся, — а там у середині нічогісінько нема. От, дурисвіти!..

✍️📚 Докія Гуменна «Діти Чумацького шляху», 1948-1951

Це перший роман Гуменної, який вона написала вже в еміграції. А до того вона друкувала короткі нариси, брала участь у експедиції при розкопках поселення трипільської культури. Подейкують, що під час німецької окупації життя їй врятувало тихе непублічне життя: вона майже не з’являлася на людях і тихо працювала у музеї, в той час як всі вважали, що її вже давно заарештували. У кінці війни вона емігрувала і стала однією з найплідніших письменниць еміграції.

👩‍🎨🎨 Оксана Павленко «Ліплять пиріжки», 1918

Я вже розповідав, що Оксана Павленко – одна з небагатьох бойчукістів, якій вдалося вижити і прожити довге життя, майже до 100 років. А це – картина, виконана ще зовсім молодою, 23-річною художницею, яка через рік після цього увійде до близького кола Михайла Бойчука.

Пиріжки до суботнього сніданку. Смачного!
🥞


#Фотопоезія ❤️‍🩹

Вчора над містом летіли гуси.
Над камінним містом, вночі…
Стиснути серце мусив, —
Мовчи, безглузде, мовчи!

Досить усяких і мрій, і болів…
Адже знають про все кнИжки.
Чуєш, — тополі голі:
― Нишкни…

Дівчинко тиха, на мрії хвора!
Надвечірня мріє моя!
Гуси над містом летіли вчора…
А я?

✍️📚 Євген Плужник, 1927

👩‍🎨📷 Фото Насті Телікової

2.7k 1 17 4 140

✍️📖 Пропоную звернутися за натхненням і мотивацією до літератури та філософії.

Авторка каналу «Людина мисляча» — Варвара, письменниця (минулого року самостійно видала свою першу збірку прози та поезії «Метафізика простих речей») і філософиня (не лише за освітою, але й за покликом душі).

«Людина мисляча» — канал про філософський погляд на художню літературу, психологію, мистецтво, кіно, і загалом, про важливі сенси простими словами. Варвара прагне надихати інших людей на саморозвиток завдяки філософії, на вміння бачити ширше та глибше, і головне – мислити, а не лише накопичувати інформацію.

На каналі немає «цитат великих мислителів», вирваних з контексту, натомість є рефлексії, що спонукають вас до власних. Варто підписатися! 👉 https://t.me/homointellectual


🙏☝️ Повертайте книжки власникам!

Інакше, у реєстр учинків лихих і поганих вам записано буде! 😈

🖼👨‍🎨 Екслібріс, створений Яковом Гніздовським для родини Головацьких-Кравцевих, 1948 рік.

Виберіть, який з ексів Гніздовського пасував би вам 👉 https://rentafont.com.ua/blog/znadibky-Istorychni/exlibrysy-yakova-hnizdovskogo

Обережно, за посиланням вище багато котиків!! 🙄



2.4k 0 19 5 100

🎧📘 Аудіокнига «Бахмут» Мирослава Лаюка вийшла у Абук. Я ще не слухав, але мені здається, що це ідеальна книга для прослуховування.

Я так думаю тому, що був на авторській презентації книги (розповідав ТУТ) і весь час мене не покидала думка, що я готовий слухати і слухати розповіді Лаюка про те, що він бачив і чув. Ну і виходить, що це тепер так і є — суперактуальні репортажі у чудовій озвучці. Те, що треба мені.

А передмову, до речі, озвучив Богдан Логвиненко. ⚡️ Раджу спробувати всім!

Аудіокнига тут👉 https://abuk.page.link/uJHA


👨📕 Приніс вам Франкових словечок, які назбирав під час читання «Перехресних стежок».

Дивіться, які гарні:

ОвшІм — авжеж, охоче, радо.
– І, овшім, рад служити паням, – мовив Євгеній і обернувся до фортеп’яна.


Урльоп — відпустка.
Бере хтось із судовиків урльоп на день до Львова, до свояків; пан президент дає урльоп і додає: "А прошу пана, не забудьте там купити мені пачку тютюну sресіаlité".


Потрактувати — гостинно прийняти, пригостити.
Коли були в Євгенієвім помешканні, сей попросив Ваґмана сідати і потрактував його цигаром, але Ваґман не взяв, звиняючися тим, що не курить.


Солєнізантка — іменинниця.
Коли подали індика, гостям поналивано шампана, і граф Кшивотульський підніс тост на здоров’я солєнізантки, оздоби польського жіноцтва, господині повіту, пані маршалкової.


Шнапатирка — чарка, порція горілки.
Найліпше, якби пан казали от шинкареві дати ще одну шнапатирку.


Сепаратка — порція горілки для вживання окремо від компанії.
Ну, то ходім де до іншого шинку. Візьмемо сепаратку. Вип’єш, розігрієшся.


Присісти фалди — зробитися малим і тихим.
Президент окружного суду поїхав до Львова, давши перед тим Шнадельському до пізнання, щоб "присів фалди"; в цілім повітовім судівництві кілька місяців було повно клекоту і таємних шептів.


Ковтки — сережки.
Не надумуючись, вона одягла свій звичайний чорний убір, причесала волосся і вложила маленькі брильянтові ковтки в уха.


Преціози — коштовності.
Ві́но — давнє загальнослов'янське слово, що означало подарунок при укладанні шлюбу, плату за наречену.
Потім із найдальшого кутка комоди виняла малу дерев’яну шкатулку, відімкнула її і добула з неї свої преціози і кілька білетів гіпотечного банку – ціле своє віно.


Раніше ми з вами вже обговорювали Франкову лексику з іншої повісті ТУТ, а лексику з перекладу «Будденброків» — ТУТ.

Як вам словечка? Мені — дуже! 😍

Показано 20 последних публикаций.