thedudewhoreads

📚 Отут розповів трішки про наш книжковий клуб «Текстура», який я координую останні декілька місяців. А деякі з учасниць (загалом в клубі рекордні 37 (!) активних підписників рівнів Вартові та Амбасадори) діляться власними враження та інсайтами.

Долучайтесь до нас, особливо якщо ви у Франківську 😉

Що нас може трішки відволікти, аби врятувати менталочку? Ловіть неочевидний варіант - корейська міфологія. Гарна та стильна новинка від видавництва READBERRY - «Дівчина, яка впала під море» Аксі О.

🔥 Одна з найочікуваніших книжок 2024 року, бестселер New York Times та номінантка на найкраще YA фентезі за версією Goodreads.

«Смертоносні повені несуть батьківщині Міни страждання й горе. Усі вірять: їх проклинає Морський бог і тільки справжня наречена з легенди покладе край його ненаситній люті. Тож щороку в селищі Міни в море кидають дівчину, сподіваючись, що це і є справжня наречена. Цьогоріч жертвою має бути Шім Чон, яку кохає брат Міни, Чжун. І Міна пірнає у вир замість неї, щоб врятувати любов брата й припинити страждання.

У Царстві духів, куди потрапляє Міна, Морський бог, скутий прокляттям, спить зачарованим сном. І в дівчини лише місяць, щоб звільнити його, бо людина не може довше залишатися в Царстві, перш ніж назавжди втратить душу. А ще є дехто, готовий на все, аби Морський бог ніколи не прокинувся...»

Виглядає цікаво. Передзамовити можна тут.

#партнерський_допис

Почав слухати на Librarius «Мистецтво зосереджуватися». Зрозумів, що це моє, вже з перших хвилин 🤝

“Минуле — це не лише те, що з тобою сталося. Іноді — це те, що ти всього лише вигадав.”

Так вийшло, що дочитав цей роман в переддень 1000 дня повномасштабного вторгнення. Десь тут міг сховатися символізм. В тексті взагалі багато чого такого, що можна трактувати як “пророцтво”. І чим далі ти в історії, тим більш гнітючою, важкою та фатальною стає атмосфера. Після останньої сторінки лишається спокійна приреченість.

#прочитане

Загалом, читаючи “Часосховище”, можна відчути багато емоцій, побачити багато символів, відшукати багато інтертекстів (я, наприклад, вбачав собі “Бійцівський клуб” трохи, та і якщо уявляти оповідача і Ґаустіна відповідно Едвардом Нортоном та Бредом Піттом, то це придає тексту окремого шарму). І конструкція та наратив історії такі, що їх легко візуалізувати, але майже нереально екранізувати. Принаймні, так мені здалось.

⏳“Часосховище” — роман сучасного болгарського письменника Ґеоргі Ґосподінова, нагороджений міжнародною Букерівською премією 2023 року. Важливо — написана у 2020 році, тобто ДО повномасштабного вторгнення (це потрібно розуміти, коли читаєш).

Мені сподобалась цитата на Читомо, що “...переказувати сюжет “Часосховища” — справа невдячна, і не лише через те, що рецензіям, буває, дорікають за спойлери, але й тому, що цей сюжет химерний і малонадійний, як і сама людська пам’ять”. Варто зафіксувати лише зав’язку — загадковий чоловік на ім'я Ґаустін відкриває клініку, у якій лікує пацієнтів із хворобою Альцгаймера, повертаючи їх у щасливі часи їхнього минулого. Але невдовзі його людинолюбна ідея починає призводити до низки масштабних і непередбачуваних подій…

Загалом, при багатьох крутих моментах та ідеї, сюжет розпливчастий і занадто метафоричний, що ускладнює сприйняття тексту. Автор зосереджується на філософських роздумах, але вони часто видаються надто затягнутими та повторюваними. Головний герой також виглядає швидше абстрактним концептом, ніж живою людиною. Разом з тим, я писав у своїй вчорашній першій короткій рефлексії, що ця історія — дуже гарні ліки від надмірної ностальгії. Від невинних думок про те, як же класно жилось раніше, коли долар був по дві гривні, які стають хворобливими, а то й навіть небезпечними. Це можна побачити по людях, які хочуть відродити совок, наприклад.

Я не сприйняв книжку такою, яка мені дуже сподобалась, але це і не важливо. Для мене це як гарний музейний експонат, в історичній вартості якого ти не певен, але на який хочеться дивитись і бачити щось більше, ніж видно на перший погляд.

Неочікуваний інсайт цього ранку в коридорі - потрібно аби зʼявились перевидання Юрка Покальчука 👌

Відкрив на телефоні його «Окружну дорогу» - оце тру андеграунд. Колись читав ще в університеті, офігівав від того, як і про що цей дядько пише))

Подивіться на годинник. Подивилися? Точно, зараз саме час зануритися у святковий настрій! 😉

Пропоную не обмежуватися класикою, а звернути увагу на щось новеньке. Наприклад, на "Це Крістмас, крихітко" Трейсі Андрін від видавництва READBERRY.

Про що книжка 👇🏻

"Ось уже пів року Фінлі навчається в одній із найпрестижніших шкіл країни й почувається цілковитою невдахою. Погані оцінки, відсутність друзів і постійне цькування роблять її життя нестерпним. Зрештою, Фінлі вирішує поїхати на різдвяні канікули додому — в містечко із символічною назвою Крістмас. Однак удома на неї чекає кілька неприємних сюрпризів. Виявляється, батьки на межі розлучення, а найкраща подруга зустрічається з її колишнім.

Та коли в готелі своєї бабусі Фінлі наштовхується на пихатого однокласника Артура, вона розуміє, що цьогорічне Різдво запам’ятає надовго…"

Трейсі Андрін — письменниця, сценаристка і продюсерка, чиї історії для каналу Hallmark вже підкорили багато сердець. Її тексти та фільми — це завжди про різдвяні дива, тепло і сімейний затишок.

❄ "Це Крістмас, крихітко" виглядає як гарний вибір для тих, хто шукає атмосферну історію про кохання, свята і трохи магії.

Замовити книжку можна тут.

#партнерський_допис

🫡 Ловіть годний суботній контент.

- прихований вхід на алею Діаґон на Промприладі у Франківську;
- Панду та книжки;
- двіж дитячого читацького клубу «Текстура», який ми проводимо по суботах.

Морнінг!

Лишилось лише 30% до закриття мого збору. Дуже прошу хто вчора не підтримав - підтримати зараз 🤝

Збираємо на автівку на Курський напрямок. Кидайте гривні та пишіть, в які роки та в яку країну хотіли переміститися хоча б на декілька місяців, щоб пофіксити менталочку ❤️‍🩹

Обняв, припідняв!

Стрічка Інсти на Сенсорі зараз виглядає ніби екран з якоїсь гри, де тобі потрібно обрати персонажа, за якого будеш грати 😎

Дуже терміново потрібно закрити збір 👌

Для артилеристів 21 ОМБр, які працюють на Курському напрямку, потрібна автівка для захисту від атак ворога.

Умови донатів:

⚡️Якщо читали хоч одну книжку Кокотюхи - 55 грн.
⚡️Якщо маєте автограф Жадана - 77 грн.
⚡️Якщо Семків твій краш - 99 грн.
⚡️Якщо втомились і не стягуєте - 123 грн.
⚡️Якщо тебе звати Настя або Оксана - 222 грн.
⚡️Якщо ти олігарх - від 1к
⚡️Якщо дочитали до цього моменту і не знайшли себе - довільна сума і поширте збір.

Моя ціль 10 к. Треба значно більше і терміново. Банка тут.
Дякую! 🫡

Вже вкотре з цим зіштовхуюсь, але щоразу дивуюсь — от як же тексти сторічної давнини близькі нам по сенсах до сьогодення. Навіть мозок, коли читає, то хоче відчути вайб старовини, чогось неактуального, несвідомо вишуковує це, але не знаходить. Очевидно, якби це була екранізація, де все візуально вказувало б на те, що це 1920-ті роки, то такого ефекту не було б...

...але в тому і краса книг. Ти можеш відчувати і уявляти так, як хочеш. Діалоги, думки, переживання, стосунки, комплекси, привабливість успіху та страх невдач, моральні дилеми та складність важливих рішень — все це було, є і буде в приблизно однаковому вектору. Тому і так впізнаване у текстах та вічно актуальне.

#прочитане

Прочитав “Цитадель” Арчибальда Кроніна. Перше знайомство з автором, і точно не останнє.

Це історія про молодого лікаря Ендрю Менсона, який розпочинає свій професійний шлях у медицині. Він ідеаліст, чітко для себе розуміє, що є правильним, а що неправильним, відстоює правду та намагається діяти по совісті. Але світ медицини — як і будь-яка сфера нашого життя — не дуже любить “правильних людей”. Тут і виникає питання конформізму, компромісів з совістю, гри по певних неписаним правилам — звісно, якщо ти хочеш залишитись в цьому човні і комфортно себе в ньому почувати. Чи впорається Ендрю з цим натиском? Чи зрадить собі і своїм ідеалам? Як буде діяти тоді, коли моральний компас змушений буде збитись? 🧐

Класична історія з розкриттям класичних проблем. Гарно, стильно, моментами глибоко, моментами поверхнево, але точно не без байдужості. Так чи інакше в головних персонажах десь впізнаєте себе. Певно, історія могла би бути меншою, бо десь превалювала тема роздумів про медицину і суто професійних розмов (це нагадало “Остаточний діагноз” Артура Гейлі), і ставало трішки скучно, але цілісне враження — хороше.

Чув, що це не найсильніший текст Кроніна, тому з часом спробую ще щось почитати. А поки — задоволений, хороша, витримана, елегантна та емоційна історія “старої закалки” 🤝

Найприємніші партнерські дописи — це про людей, кого я особисто знаю і з ким спілкуюсь не лише онлайн, а і офлайн у Франківську 😉

Ліка — саме така людина. І я хочу порекомендувати вам підписатись на її блог “Культура без культу”, тому що вона:

— читає здебільшого нежанрові книги та регулярно пише про них на каналі;
— цікавиться темами ідентичності та колективної пам'яті, відображення пам'яті в міському просторі;
— навчається водночас в УКУ та університеті Ноттінгема на програмі “Майбутнє спадщини”, себто вивчає, як та що ми пам’ятаємо як суспільство;
— пише не лише про книги, а і про культурні події України та світу;
— вміє в естетику, гумор, глибину, красу та має гарний літературний смак.

…а ще Ліка одного разу принесла дууууже багато книжок на Book Swap від Віват, який я проводив! За це плюс в карму як мінімум 🔥

Підписуйтесь вже на канал “Культура без культу”, скоро там буде дуже багато людей.

#партнерський_допис

Дочитав «Цитадель» цього шотландського дядька. Файно і цікаво писав. Вау ефекту не було, але на різні емоції пробивав регулярно протягом тексту. Ввечері напишу відгук 👌