Метод Равлика


Гео и язык канала: Украина, Украинский


Науково-популярний блог про здоровий спосіб життя та екологічні зміни у бік здорового життя.
Авторки: нутриціологиня Анна Шестакова і тренерка Аліса Пивоварчик

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Статистика
Фильтр публикаций


Ви просили, ми зробили 🤗

З першого листопада і до нового року (а може й далі) ми будемо проводити такий собі міні-проект по перелаштуванню ваших харчових і не тільки звичок, які можуть призвести до стійких результатів. А можуть і не можуть 🙈😂

Ця вся дискотека буде проходити у дискорді ❤️

До речі, це останній анонс тут. Цей канал поступово будет закриватись і зникати.


Все має початок і кінець.

І наш Равлик вирішив, що прийшов час прощатися із Telegram.

Головним чином, після останнього інтерв'ю Дурова.

Але ми, насправді, довго зріли до цього.

Так, це, можливо, коштуватиме нам потенційних клієнтів. Можливо, ті, хто звикли нас читати, будуть сумувати.

Але...

...все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Ліна Костенко.

Нижче будемо оновлювати посилання на наше ком'юніті у Discord.

Канал у WhatsApp

До нових зустрічей!


І не зайве нагадати: залізодефіцитна анемія не лікується печінкою чи гранатами, а лише ліками. Зупинити її, якщо вже є латентний дефіцит, теж можна тільки медикаментозно. А от підтримувати нормальний рівень заліза цілком реально збалансованим харчуванням.

Багато цікавого ми пишемо на монобазі. Тут ви можете подякувати нам за нашу роботу💛


Памʼятаєте часи, коли всі масово пили колаген, женьшень і ягоди годжі?

Бадологія не стоїть на місці, і тепер вони почали пропагувати всім без винятку вітамін D (нагадую, що будь-які вітаміни ви маєте пити тільки тоді, коли їх вам призначив лікар!). Але тепер я все частіше бачу, що всім без винятку радять пити залізо — мовляв, у всіх у нас його не вистачає.

І якщо з вітаміном D я ще можу якось змиритися (і то все одно не ризикувала б пити навіть профілактичну дозу без показань лікаря), то на залізі мене поплавило.

Давайте розбиратись із тим залізом.

ЦЕЙ ПОСТ НОСИТЬ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР!
САМОЛІКУВАННЯ ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВʼЯ!


Залізо відіграє ключову роль у транспорті кисню, а саме — воно необхідне для синтезу гемоглобіну еритроцитів і міоглобіну м'язів. Також входить до складу ферментів, які беруть участь у виробленні енергії.

При нестачі заліза розвивається залізодефіцитна анемія, порушується енергетичний обмін, що призводить до зниження працездатності, когнітивних функцій, ослаблення імунітету, зменшення фізичної витривалості, погіршення стану шкіри, а у тяжких випадках — до ураження серця й нервової системи.

І про це говорять ледь не з кожної праски. Саме тому БАДи навіть із низьким вмістом заліза зараз активно продаються.

Найбільш схильні до ризику дефіциту заліза: вагітні жінки, немовлята, професійні спортсмени, дівчата-підлітки. Короткочасна нестача може бути у жінок під час менструації.

Діти, які не отримують достатньо заліза, можуть повільно набирати вагу. Вони також можуть виглядати блідими, втомленими, мати відсутність апетиту, частіше хворіти та бути дратівливими.

Дефіцит заліза також може призводити до поганої концентрації, короткої уваги та негативно впливати на успішність дітей.

У середньому норма споживання заліза:

• для чоловіків — 10 мг,
• для жінок — 18 мг,
• для годуючих мам — до 30 мг,
• для трансгендерних жінок — 10 мг,
• для трансгендерних чоловіків — 18 мг.

Та є інша сторона медалі — передозування залізом. І, як на мене, приємного тут мало.

Залізо — це важкий метал (якщо ви пропустили цю інформацію) і воно стає токсичним, якщо його занадто багато.

А коли воно токсичне, то, у першу чергу, може пошкодити вашу печінку і нервову систему. Як бачите, мало заліза — проблеми, і коли багато — теж проблеми.

Наприклад, залізо може уразити ваші дихальні шляхи (накопичення рідини у легенях), травну систему (діарея, нудота, блювання, чорний або кривавий кал), серце та мозок (низький артеріальний тиск, слабкий пульс, шок — через токсичний вплив заліза), нервову систему (запаморочення, сонливість, апатія, головний біль, а іноді навіть кома — через годину після прийому високої дози), шкіру (жовтяниця, синюшність губ і нігтів).

Передозування особливо небезпечне для дітей.

Симптоми розвиваються у кілька фаз:

1. Перші 6 годин — нудота, блювання, чорний кал, шок.
2. 6–24 години — може здаватися, що стало краще (так звана «тиха фаза»).
3. 1–3 доби — токсичне ураження печінки, метаболічний ацидоз, кома.
4. 4–6 діб — у тяжких випадках — смерть або стійке ураження печінки.

Якщо у вас є хоч один із цих симптомів — терміново зверніться до лікаря! Майте при собі упаковку від ліків, які ви приймаєте.

Тому, щоб не отримати передозування, потрібно збалансовано харчуватися й отримувати залізо з їжі. Бо з їжі майже неможливо отримати передозування, а от із БАДів — дуже легко.

Де брати залізо з харчування?

Є два основних типи заліза з їжі — гемове та негемове.

Гемове залізо ми отримуємо з білків тваринного походження, таких як птиця, риба, яловичина, субпродукти (печінка, легені тощо). Цей тип заліза має вищу біодоступність, і ми можемо засвоїти його майже на 20%.

Негемове залізо — з рослинних продуктів: бобових, листової зелені, горіхів, цільного зерна. Його біодоступність нижча — до 12%.

Але чекап організму важливий. Якщо лікар підозрює у вас анемію, він призначить ліки з залізом у дозуванні, що підходить саме вам.


Якщо вам хтось каже замінити прийом їжі на будь що (особливо, на якийсь коктейль), тікайте! Тікайте з такою швидкістю, ніби ви ставите рекорд з бігу!

Ні в одному гайді немає рекомендацій по заміні їжі на будь що інше, крім звичайної збалансованої їжі. Так, якщо ви десь у дорозі, то ви можете випити протеїн. Або якщо ну ніяк не набирається білок, то ви можете додати його до їжі. Але не заміняти.

Максимум, ви можете замінити десерт на щось протеїнове, типу батончики чи млинці з протеїном.

В першу чергу, ви маєте їсти їжу. Вміти балансувати її, щоб задовольняти свої потреби. В решті решт, ми тут не космонавти, щоб харчуватись з баночок.

Дякую за увагу ❤️


Не думала, що колись про це напишу. Але подивилась другий випуск цьогорічного шоу "Зважені та щасливі" — і вибачте, буде дуже емоційний пост.

Я розумію, що це шоу. Я розумію, що повільні кроки, щоденна боротьба зі здоровими тарілками, сном, руховою активністю й усім іншим — нецікаві нікому. Ну серйозно, кому цікаво, як люди по грамах набирають білок і додають по листку салату?

Цікавіше, коли на голову учасникам скидають 20 кілограмів вареників і кілька літрів коньяку з аперолем! Але перетворювати їжу на біосміття — не найкращий метод схуднення. І точно не найкращий спосіб працювати з людьми, які мають розлади харчової поведінки.

Карпачов, здавалось би, говорить правильні речі — про те, що алкоголь небезпечний навіть у малих дозах. Але вже на старті починається демонізація продуктів, зокрема цукру. Вибачте, але зайва вага з’являється не від пива, а від надлишку калорій.

В однієї з учасниць чоловік на війні. І коли на неї сиплеться їжа, а вона називає себе «свинєю», замість того, щоб допомогти й запропонувати здорові способи боротьби зі стресом, Карпачов розповідає, яка їжа погана. А учасники додають, що замість їжі краще піти на тренування.

Любі друзі, якщо боротися зі стресом неналежними способами — це те саме, що його заїдати.

Світлана Фус каже, що нормальна вага при зрості 177 — це 75 кілограмів. Але говорить це хлопцю, який був спортсменом і важив 82. Як на мене, там не було жодного натяку на зайву вагу. І знову — демонізація цукру.

Але ми ж пам’ятаємо, що не існує поганих продуктів?

До чого я це все так довго?
До того, що поки ми говоримо про адекватні, реалістичні кроки до мети — нам не вірять. Люди вірять Карпачову, який навіть не дієтолог і користується сумнівними інструментами. Люди вірять у швидкі результати.

А що потім, після шоу?
Коли не буде камер, сценарію і тренера поруч?
Коли залишаться лише звичка знецінювати себе й страх знову «зірватися»? Коли новий тригер стресу?

От тоді ми, ті, хто вчить повільно, м’яко й з повагою до тіла, знову будемо збирати цих людей по шматочках.

P.S. Рекомендую до перегляду документальний серіал на нетфліксі "За лаштунками біг лузерс".

P.p.s. Пізніше ще хочу написати розбір цих всіх прийомів і чому вони не ок. Але зараз дуже хотілось поділитись емоціями🫂


Сезон гарбузів відкрито!

Як не дивно, але він починається не на Гелоуін😁. Та саме у кінці жовтня та на початку листопада гарбузів всюди хоч греблю гати.

Та я рекомендую їсти гарбуз частіше, ніж раз на рік. Тим паче, зберігається він довго.

Трохи історії.

Гарбуз прийшов до нас з Мексики, і він є близьким родичем кабачка. Просто у процесі селекціонувався (в п’ятницю вийде пост про гмо і селекцію, там багато цікавого. А зараз про селекцію гарбуза можна почитати тут).

З точки зору біології гарбуз більше фрукт ніж овоч. Та ми його все ж відносимо до овочів.

Також, гарбуз дуже корисний і класний для нашого організму.
Має на 100 г сирого продукту усього 22 калорії, 1 грам білку, 0,1 жиру, 4.4 грами вуглеводів, з яких 2 грами це – клітковина.

А ще гарбуз має в собі третину від добової норми вітаміну А та 100% від добової норми кремнію! І це на сто грам!

Але з гарбузом та сама історія, що і з кавуном. Ну хто їсть ці продукти та страви з них по 100 грамів?

Загалом, ті вітаміни і мінерали, які гарбуз містить у істотній кількості, захищають зір, допомагають загоєнню ран, бережуть імунні клітини від атак зовнішнього середовища, знижують ризики захворіти на деякі види раку, приносять користь здоров’ю серця, живлять шкіру і багато іншого.

Крім гарбуза, для нас корисне і його насіння. Та про нього іншим разом.

Та любимо ми гарбузи не за це)

Гарбуз дуже легко інтегрується у повсякденне харчування. Тут і гарбузові зупки, і солодкі каші та пряні гарніри.

Спробуйте додати гарбузове пюре і щіпку кориці до звичайного пломбіру, і ви отримаєте трохи менше калорій на порцію та неперевершений і незвичний смак.

Звичайні млинці з гарбузово-маковою начинкою (сама не робила, але пробувала у закладі, і це неймовірно смачно!).

Змішайте тушкований гарбуз з кисломолочним сиром і спробуйте таку начинку в варениках (а можете по модному назвати їх – равіолі).

Кому не варто зловживати гарбузом?

- Людям, які приймають препарати на основі літію, тому що гарбуз має діуретичні (сечогінні) здібності.
- Алергікам на гарбуз та/або насіння гарбуза.

Не забувайте про доданий цукор у різних смачних лате та солодких гарбузових пирогах. Щодо лате віддавайте перевагу цукрозамінникам із нульовою калорійністю, а різну випічку просто дозуйте.


Більшість людей, які приходять до мене, не потрапляють на супровід чи консультації з декількох причин:

🎁 Недостатня мотивація. Тут все зрозуміло — людина ще не дійшла до розуміння, чи треба їй взагалі щось робити з їжею.
🎁Ціна. Так, мої послуги не дешеві.
🎁І мої улюблені — ті, кому треба простий поштовх.

І сьогодні я хочу поговорити про останніх.

Це люди, які вже на етапі надсилання щоденника харчування розуміють, що не так. У них достатньо мотивації, вже є знання (повірте, тут немає таємниць з гормонів чи супербадів) — їм просто потрібно було побачити, де є прогалини.

Якщо чесно, таких людей більшість.

Коли ви робите щоденник, фіксуєте будь-яким чином їжу, ви бачите картину в цілому. І ця картина часто виявляється набагато промовистішою, ніж будь-які лекції чи «секретні знання».

Ви раптом помічаєте: «Ого, я майже не їм овочів», «А кави в мене виходить більше, ніж води» чи "А де мій білок?". Або розумієте, що вечеря стабільно виходить за межі галицього весілля, хоча ранок починався з ідеального інстаграмного сніданку.

Це той самий момент, коли стає зрозуміло: зміни потрібні не глобальні, а маленькі, але регулярні. І часто саме після такого «дзеркала» людина вже починає коригувати харчування без додаткових зусиль з мого боку.

І, якщо така людина доходить до консультації, то моя роль — підсвітити деталі, які вона могла не помітити, і підказати, як зробити кроки простішими та реалістичнішими для життя. Бо щоденник — це не про контроль і суворість. Це про чесність із собою.

Підписуйтесь на нашу монобазу, щоб читати наші великі цикли🤗


😴 Чи потрібен нам сон удень?

Хтось каже, що обовʼязково. А інші з дитинства не сплять у день.

Та, денний сон може стати справжнім порятунком, особливо, коли ми перевантажені, втомлені, хворі, чи просто живемо з сусідом-ідіотом і тому на межі виснаження.

Та денний сон може покращити бадьорість, зменшити сонливість, а також покращити короткочасну пам’ять і точність під час тестів на реакцію.

Проте існують різні типи денного сну, і вони по-різному впливають як на відновлення, так і на нічний сон.

Короткий сон (10–30 хвилин)

Короткий сон може підвищити розумову й фізичну працездатність або допомогти "перезавантажитися", коли людина відчуває млявість.

Для спортсменів або дуже активних людей дослідження показали переваги, зокрема покращення швидкісних показників після 30-хвилинного сну після обіду (памʼятаʼте, як Ярослава Магучих спала на олімпіаді?). Саме післяобідній період загалом вважається оптимальним для дрімоти — особливо, якщо спортсмен має пізні змагання або погано спав напередодні.

Напучино

Чесно, я тільки що про нбого дізналась.

Дослівно, від "coffee nap".

Та, виявилось, що це дуже популярний прийом у зайнятих людей — "напучино", тобто випити каву або еспресо, а потім одразу лягти поспати на приблизно 15–20 хвилин.

До моменту, коли ви прокидаєтесь і відчуваєте себе відпочилими, кофеїн уже починає діяти — і тепер ви готові до справ! РРРРРР!

Довший сон (60–90 хвилин)

Довші періоди сну можуть бути корисними для тих, хто працює змінно або змушений і рано вставати, і пізно лягати. Вони також можуть допомогти тим, хто втратив сон не зі своєї вини (наприклад, затримка рейсу, сімейна криза, проблеми на роботі тощо).

Однак важливо звертати увагу на індивідуальну реакцію — і переконатися, що денний сон не погіршує нічний. Адже, якби там не було, а нам треба старатись спати вночі.

А на фото моя собака, яка не нехтує ні денним сном, ні нічним, і зараз хропе, ніби пʼяний албанський рибалка🤪

Підписуйтесь на нашу монобазу, щоб читати наші великі цикли🤗


Отже, на кілограм свинини чи яловичини вам потрібно:
💛2–3 ківі,
💛2 середні цибулини,
💛2–3 великих помідори,
💛4–5 зубків часнику,
💛 сіль, гвоздика та суміш перців за смаком.

Наріжте мʼясо шматками для шашлику, ківі, помідори і часник – дуже дрібно, додайте сіль і змішайте з мʼясом.

Цибулю, якщо ви робите шашлик, наріжте кільцями. Але якщо ви плануєте запікати – то можна теж дрібно. Лишіть на годину-дві.

Ну, а далі готуйте шашлик, як заведено)

Та якщо ви плануєте запікати мʼясо у духовці, то вийміть його з маринаду й покладіть у духовку. А от маринад викладіть у казан чи каструлю з товстим дном і поставте на маленький вогонь. Кип’ятіть, поки він не випарується наполовину. Так ви отримаєте неймовірно смачний соус до вашого мʼяса.

Смачного!🐓

І не забувайте підписуватись на нашу монобазу, де ми пишемо про тренування і харчування більш глибоко.


Давно вам не розказувала про класну їжу. Сьогодні згадала про ківі, адже настає його сезон.

Ківі – це маленькі зелені волохаті плоди з яскравим смаком, мають багато переваг для здоровʼя.

Звідки ми дізнались про ківі? Це вид фруктів, батьківщиною яких є гори та схили Південно-Західного Китаю. Та зараз їх вирощують у багатьох інших регіонах світу, зокрема в Новій Зеландії, яка є провідним експортером цього фрукта.

Цікава історія, як зʼявилось ківі у Новій Зеландії. Ківі вперше завезла до Нової Зеландії у 1904 році вчителька на ім’я Ізабел Фрейзер, яка подорожувала Китаєм і привезла додому насіння ківі.

Раніше відомі як китайський агрус, ківі отримали свою сучасну назву від новозеландських експортерів фруктів – на честь пташок ківі, які водяться у Новій Зеландії.

З ботанічної точки зору, ківі – ягода, яка росте на деревах (але, як на мене, сади ківі схожі на виноградники, тому що гілки переплітаються між собою).

Найпопулярніший сорт ківі – Гейворд, названий на честь фермера і культиватора Гейворда Райта, який популяризував ці плоди.

Ще з цікавого: ківі можуть бути із зеленою мʼякоттю або з жовтою. Різниця у тому, що зелені містять у собі пігмент хлорофіл, а жовті – ні. Ну і шкірка у жовтих ківі не така волохата, і її можна сміливо їсти. Зелену теж можна їсти, але, погодьтесь, вона на любителя🤪)

Ківі, як і будь-який фрукт (добре, ягода!😋), мають класний поживний профіль. На 100 грамів мʼякоті: 64 калорії, 14 грамів вуглеводів, з яких 3 грами клітковини, всього пів грама жиру і 1 грам білка. А ще вітамін K (третина добової норми) і потроху вітаміну Е, міді, фолатів, калію та магнію. Та головне – багаті на вітамін С (100 грамів ківі майже закриє добову норму).

А вітамін С, як відомо, потужний антиоксидант, який бере участь у функціонуванні імунної системи і виробленні колагену та нейромедіаторів.

Але чим ще корисне ківі?

🥝Наприклад, крім вітамінів С та Е, ківі має ще деякі сполуки, які конче потрібні нашому організму: лютеїн та зеаксантин (це каротиноїди, і вони обоє впливають на гостроту зору, захищають очі та шкіру від ультрафіолету, а лютеїн може підтримувати когнітивні функції мозку).

🥝Крім того, дослідження, що включало дані понад 17 000 дорослих, показало: ті, чий раціон був багатим на каротиноїди загалом, мали нижчий ризик симптомів депресії.

🥝Ківі можуть підтримувати здоров’я серця. Ну, це логічно, тому що харчування з високим вмістом овочів і фруктів – розумний спосіб підтримувати здоровʼя не тільки серця, а й цілого організму.

🥝До речі, було навіть дослідження впливу ківі на курців. Учасники, які їли три ківі на день протягом 8 тижнів, мали знижений тиск. Це не значить, що ківі повністю нівелює шкоду куріння: кидати все одно доведеться, а краще – взагалі ніколи не починати.

🥝Більше того, деякі дослідження показали, що споживання ківі може допомогти знизити рівень загального холестерину та тригліцеридів, а також підвищити рівень захисного ЛПВЩ (так званого «хорошого» холестерину). Та для підтвердження цих ефектів потрібні додаткові дослідження.

🥝Оскільки ківі багате на клітковину, а клітковина може приносити користь регуляції рівня цукру у крові та запобігати закрепам.

❗️Та треба пам’ятати, що ківі неабиякий алерген. Хоча він і не становить ризику для більшості людей, та якщо у вас після вживання ківі є свербіж, набряк язика, хрипи, утруднене ковтання, нежить, кропивʼянка чи блювання – вам краще звернутись до лікаря і перевірити, чи не маєте ви алергії на актидин – головний алерген ківі.

З чим їсти ківі? Та з чим завгодно. Його можна їсти як сирим, так і додавати у соуси, салати, протеїнові коктейлі й навіть маринувати ними шашлик!

Тому тримайте рецепт маринаду для шашлику (або для запеченого мʼяса).

Попереджаю, що маринади з ківі – це так звані «реактивні». Якщо ви залишите курку чи рибу у такому соусі надовше, ніж дві години, можете отримати непоганий фарш))) Ківі робить навіть найжорсткіше мʼясо дуже ніжним і танучим у роті.


За кожним «ідеальним» фото стоїть десяток невдалих дублів, фільтри й ретуш, а часто ще й вигадана історія.

Ваша реальність – поза екраном смартфона. Вона з вашими емоціями, радостями, діями, сміхом, друзями й маленькими щоденними приємними моментами.

Вона варта уваги значно більше, ніж стрічка, що нескінченно прокручується.

Тож подаруйте собі ці два тижні.

Відчуйте, як воно – жити без постійного порівняння та фону з «успішного успіху».

Можливо, ви відкриєте нові джерела натхнення: книжки, прогулянки, власні думки. Можливо, ви відкриєте крутих блогерів про рослини чи догляд за морськими свинками. (Ви ж пам’ятаєте, що ми не повністю відмовляємось від соціальних мереж?) Можливо, ви нарешті подивитесь те кіно, яке у вашій вкладці висить уже 5 років?

І головне – замість дивитися, як живуть інші, ви почнете повніше жити своє життя зі своїм персональним успішним успіхом.👍


Успішний успіх соцмереж і сприйняття тіла

Я точно знаю, що ви порівнюєте себе з кимось із соцмереж. Вже бачу, як ви киваєте головою на свій телефон.

А ще, я думаю, що ви знаєте: чим більше ми проводимо час у соцмережах типу Інстаграму, тим частіше ми незадоволені своїм тілом (і не тільки), частіше порівнюємо себе з іншими та маємо гірший настрій. (Ну, або це тільки зі мною так).

І логічно, що ми засмучуємось, і цей смуток впливає на наше психічне здоров’я.
Нам потрібно всього 7 хвилин, щоб зіпсувати собі настрій. Принаймні, про це каже нам одне дослідження, яке провели на студентках.

До речі, це може працювати не тільки тоді, коли ви споглядаєте чужі красиві фоточки в Інсті. Але й тоді, коли ви самі викладаєте селфі. Про це теж є дослідження, у якому говориться, що навіть коли жінки викладають відредаговане чи відретушоване фото, вони деякий час відчувають тривогу, занепокоєність і мають менше впевненості у собі.

До чого я це все? Відмовитись від інсти й інших соцмереж? Ну, було б непогано. Але ж ми не зробимо цього. (Я точно не зроблю).

Та треба пам’ятати, що соцмережі, де з кожного акаунта вас бомбардують «успішним успіхом», ідеальним тілом, підйомом о 5 ранку, приготуванням смузі, ранковою йогою, дорогим стартапом, моралізацією вашого харчування, — ховають у собі вплив на ваш розум і емоції.

Але не тільки вони.

Ми соціальні тварини. І всі наші соціальні стосунки впливають на те, як ми почуваємось. Згадайте дочку чи сина маминої подруги, з якими вас порівнювали. Але у дорослому віці ми вчимося самі порівнювати себе з іншими. Це навіть має назву – теорія соціального порівняння. Щоб оцінити свій успіх, ми часто звертаємось один до одного як до точки відліку.

Але проблема у тому, що коли я порівнюю свої досягнення у фітнесі й дивлюсь, скільки тренується Аліса, я це роблю свідомо, оцінюючи не тільки те, що робить моя улюблена тренерка, але й те, скільки можу зробити я. А соцмережі не питають мене, чи хочу я зараз себе оцінювати! Та мозок уже побіг уперед і накрутив мене, що я недотягую до якоїсь міфічної людини, з якою я навіть не знайома. І це змушує мене сумувати.

Авжеж, не тільки соцмережі впливають на моє сприйняття. Вони просто накладаються на втому, нестачу часу, стрес.

Я більш-менш навчилась із цим боротись. Не ідеально, але практика допомагає.

Тому я пропоную вам теж це спробувати. Ця задачка може здатись трохи лячною, але вона не назавжди. Вона з серії «давайте спробуємо хоч щось і подивимось, що з того вийде».

Але важливо, щоб ви усвідомлювали, як на вас впливають чужі успіхи, і помітили, що саме змінюється.

Я пропоную вам узяти інформаційну відпустку. Ні, не від усіх соцмереж! Я, як і багато хто, залежна від інсти й рілзів.

Спробуйте протягом двох тижнів ігнорувати усі медіа, пов’язані з успіхом, ідеальним фітнесом та харчуванням, красою. (І ні, від нас відписуватись не треба))).

У цю відпустку має входити перерва від: стрічки і ністаграмі вашої улюбленої “фітнес-селебріті”, корисних рецептів у тредсі, твітів когось про результати їхніх тренувань, надихаючих мемів у фейсбуці… ви зрозуміли суть.

Через два тижні задайте собі такі питання:
🍎Що було складно?
🍐Що стало легким?
🍒Що змінилось?
🥝Що ви дізнались про себе?

Де можливо, спробуйте зосередитись на користі від цієї інформаційної відпустки.
Такій як, наприклад:

⏰Ви стали мати більше часу (скільки всього можна зробити з цими додатковими хвилинами!)
😍Можливо, ви стали більше діяти
😊Почуваєтесь спокійніше й більш зосереджено
👯‍♀️Менше “порівнюєте й страждаєте” через чиїсь способи життя чи тіла

А ще, можливо, ви не захочете повертатись до чужих успіхів і нарешті помітите свої великі перемоги?

Та й надалі, можливо,побачите, що вам не так і потрібні ті соцмережі?

Спробуйте! Бо цей «успішний успіх» з його ідеальними тілами і життями… зовсім не має нічого спільного з реальністю.


Трохи про бади і чарівні елексири.

У 19 сторіччі урбанізація, доступність газет та реклами, а також усвідомлення влади науки зіграли злий жарт - шарлатанство вийшло на новий рівень.

Наприклад, ліки з опіумом реєструвались як дитячі заспокійливі. А те, що померло багато дітей від цих чарівних ліків, тому що замість їжі їм давали заспокійливі, це все - такі дрібниці.

Та я не про це. У цей час реєструвалось та патентувалось дуже багато іншого, не менш чарівного.

Еліксири і ліки часто розроблялись не вченими, а - церквою і церковнослужителями і вони супроводжувались дикими ствердженнями, ніби можуть вилікувати дуже багато хвороб.

Одним з найпопулярніших був такий собі "Елексир Даффі", який розробив церковний служка Ентоні Даффі. Склад цього елексиру був дивовижним: джин і проносне. Але реклама казала, що цей елексир може вилікувати подагру, цингу, душевні розлади, рахіт і так далі.

З книжки Ентоні Уорнера.

І я бачу, що тактика продавців бадів геть не змінилась. У гонитві за покупцем та його гаманцем, продавці бадів будуть обіцяти лікування від всіх хвороб. А склад бадів? Ну хто ж відмовиться від лікування джином, опіумом і проносним?


Слухала подкаст з Робертом Сапольскі на хмаринка.сайнс про тестостерон і естроген. Якщо хто не знає , я велика шанувальниця Сапольскі і колись такі отримаю автограф на якусь з його книжок (важко буде зробити це на кіндлі, але я постараюсь 😂).

Не буду спойлерети все інтерв'ю, подивитесь самі, але Роберт торкнувся однієї теми, яку я проходила на навчанні з управління стресом і чомусь тоді звернула увагу більше на техніки подолання стресу, ніж на те, як ними треба користуватись.

Щоб ви не вибрали, чи то активна медитація, чи дихання за методом 4*4, чи навіть танці голяка на своєму балконі, ці практики теж потребують навичок. І ними треба користуватись не тоді, коли стрес вже ось він, а кожного дня. Тобто, ці прийоми теж треба тренувати, як і все у нашому житті.

Так само, як ми тренуємось в залі, вчимося формувати тарілку з того, що є, вивчаємо нові мови чи нові дії, так само і з боротьбою зі стресом. Це не робиться одразу. А ще й одразу може і не вийти.

Тому, давайте вже сьогодні починати, а не чекати, коли все навалиться. Не хочу здатись останньою песимісткою, але воно ж навалиться 🫂


Можливо, люди, у яких був той сплеск, мали в анамнезі РХП чи інші залежності, і вони можуть відчувати більш помітні зміни у собі.

Тоді можна їсти ультраоброблені продукти?

Ні, ніхто не стверджує, що такі продукти безпечні у великих кількостях. І у всьому потрібен баланс.

Проте інші фактори можуть робити ці продукти складними для контролю:

• Ультраоброблені продукти містять багато калорій у порівняно невеликому об’ємі (енергетична щільність).
• Вони зазвичай потребують менше жування, ніж мінімально оброблені продукти.
• Часто вони позбавлені білка, клітковини та інших нутрієнтів, що сповільнюють травлення і сприяють відчуттю ситості.

Ці фактори, разом із надзвичайною привабливістю смаку, можуть працювати разом, змушуючи людей швидко споживати сотні калорій – ще до того, як тіло встигне сигналізувати про насичення.

Та треба пам’ятати, що ми залежні від будь-якої їжі. І це дослідження не додає аргументів ні на користь, ні проти цієї дискусії.

Також деякі люди (і ми їм заздримо) не мають дофамінової чи якоїсь ще залежності від ультраобробленої чи просто смачної їжі. Думаю, у кожного знайдеться знайомий чи знайома, хто може з’їсти пів печенька і піти по своїх справах. І саме тому важливо знати, на що у вас «падає планка» дофаміну і не вестись на універсальні поради з ТікТоку «ніколи не тримайте цього на кухні, щоб не переїсти». Є люди, які можуть отримувати кайф від борщу чи простого хліба з маслом.

Тому, баланс і ще раз баланс. А також, уважно слухати себе. А дофамін можна виробляти ще й тренуваннями, улюбленими хобі і багато чим іншим🤗

Також, не забувайте підписуватись на нашу монобазу. Там є чатик🥰


Чи є у нас «дофамінова» залежність від ультраобробленої їжі?

Для початку, що таке ультраоброблена їжа?

Ультраоброблена їжа — це фабричні продукти з доданими підсилювачами смаку, цукром, жиром і консервантами, які мало схожі на натуральну їжу і часто дуже енергетично щільні. І не просто доданими цим всім, а – багато доданим!

Логічно, що коли люди споживають багато такої їжі, то вони отримують більше калорій, ніж їм потрібно.

З іншого боку, коли ми їмо мінімально оброблену їжу, ми отримаємо менше калорій, часто навіть не контролюючи це.

Думаю, я зараз не винайшла велосипед)
Але чому так стається?

Чому нам хочеться більше ультраобробленої їжі?

Звісно, є безліч теорій.

Одна з них пояснює це тим, що унікальне поєднання смаків і текстур, як-от солона карамель (солоне з солодким), шоколад (жир з цукром), круасани і пісочні тістечка (крохмаль з вершковим маслом) роблять ці продукти надзвичайно привабливими, адже це смачно, і такі смаки не зустрічаються у природі.

Так, фрукти солодкі, але не одночасно солодкі і солоні. І вони точно менш солодкі і не жирні, ніж шоколадний батончик.
І саме через ці поєднання і привабливість вважається, що споживання ультраоброблених продуктів стимулює викид дофаміну (гормон винагороди), який, у свою чергу, стимулює нас до того, що ми хочемо ще такої їжі і так по колу.

Вважається, що постійне «заливання» мозку дофаміном через високе споживання ультраоброблених продуктів може призвести до звикання, і ми перестаємо реагувати на винагороди, які раніше нас тішили. Іншими словами, деякі експерти кажуть, що нам потрібно все більше і більше ультраобробленої їжі і все більше винагороди.

І саме звідси ростуть ноги у теорії, що максимально оброблена їжа викликає таке ж звикання, як і наркотичні речовини. Та більше, є дослідження на щурах, яке підтримує цю теорію: смак солодкого сам по собі стимулює мозок і підвищує дофамін — чим солодше, тим сильніша реакція, навіть якщо цукор не потрапляє в шлунок.

Але ж ми не щури, правда? Вчені точно не знають, чи впливає ультраоброблена їжа на нас так само, як і наркотичні речовини і так само, як і на щурів. І от дослідники з Національних інститутів здоров’я США (NIH) вирішили перевірити це на практиці.

Так, це дослідження маленьке, всього на 61 людині, але дуже цікаве.

Вчені попросили людей, які брали участь у дослідженні, залишитись у лабораторії на 5 діб. Під час перебування вони їли продукти, які для них ретельно підбирали і готували.

Одного ранку, коли вони прокинулися (а вночі учасники нічого не їли), їх мозок просканували на позитронно-емісійній томографії. Після сканування кожен учасник випив ванільний молочний коктейль на майже 420 калорій (а це стандартний коктейль із МакДональдсу). Ще через пів години учасники знову пройшли сканування.
Дослідники висували гіпотезу, що, як і на дослідженні на щурах, у їх підопічних будуть помітні відмінності у частині мозку, яка пов’язана з винагородою, і що друге сканування покаже підвищену активність дофаміну.

Але, сюрприз-сюрприз, вони не виявили суттєвих відмінностей між двома скануваннями.

Проте суттєві відмінності виявили самі учасники.

Деякі учасники повідомляли, що у них був підвищений голод, а вони ж оцінювали свої коктейлі як найсмачніші, що вони хотіли б випити ще. Цікаво, що саме у них виявили невелике збільшення дофаміну. Також ці учасники у останній день дослідження з’їли найбільше печеньок під час обіду у форматі «їж, скільки хочеш».

Чи відрізнялись якось суттєво більш «голодні» учасники? Ні, вони не корелювалися за композицією тіла. Натомість здається, були відмінності, пов’язані з відчуттям голоду – чим голодніше почувався учасник перед коктейлем, тим більш імовірно, що сканування показувало невелике підвищення дофаміну.

Які можна зробити висновки?

Це дослідження не покладе край так званій дофаміновій теорії харчової залежності.
Дослідники могли пропустити сплески дофаміну, адже починали сканування через пів години, а підйом дофаміну міг починатися через 15 хвилин.






🎁Спочатку не картаємо себе за зайвий шматок піци чи смаколик.

🎁А потім стараємось налагодити сон та відновлення. Так, коли ми маємо сили, фоновий голод легше долається.

🎁Далі починаємо потроху налагоджувати фізіологічний фон голоду. Старайтесь їсти білок і корисні жири у кожному прийомі їжі. І ні, це не про кето-дієту, а про те, щоб мозок через шлунок отримав сигнал «у нас є їжа, яка буде довго всмоктуватися», бо саме вони дають довшу ситість.

🎁Додавайте клітковину. І це не тільки про овочі і фрукти, але й про хлібці чи хліб. Вони повільно перетравлюються і створюють відчуття наповненості.

🎁Їжте регулярно. Немає часу на обід? Можливо, у вас у сумці завалявся протеїновий батончик? І тут не обовʼязково їсти кожні 2-3 години, але знайдіть свій ритм, який зменшує спогади про їжу.

🎁Поговоріть зі своїм сталкером. Визначте тригери, які змушують вас згадувати про їжу. Часто він приходить не через фізіологічну потребу, а через нудьгу, стрес або конкретні ситуації (ага, знову та клята реклама). Коли ви зрозуміли, що фоновий голод приходить у якісь специфічні моменти, продумайте план дій, щоб відволіктися і перенаправити увагу. Це може бути маленька дія, як то улюблена пісня, фітнес-снек, пиття води, нотатки, швидкі замальовки, один урок в Дуолінго.
Та якщо ви не в змозі робити щось інше, зробіть свій прийом їжі особливим. Накрийте на стіл, візьміть гарний посуд. Так, навіть для шаурми.

🎁 Оцінка голоду. Так, я дуже люблю всілякі вимірювання і оцінювання. І це не про «10 балів, молодець», а про інформацію. Уявіть, що ви дослідник чи дослідниця у лабораторії, і ваш фоновий чи не дуже голод – піддослідний. На скільки балів ви його оціните за 10-бальною шкалою? Якщо 3-4, вітаю, це ваш сталкер. А якщо на 7-8, то це фізичний голод і треба їсти.

І дуже прошу: не чекайте, коли голод буде на 10, тоді ви точно зʼїсте більше, ніж треба, а наша задача при роботі з фоновим голодом (та й не тільки з ним) – їсти повільно.

🎁 Повільна їжа: навмисно сповільнити прийом їжі, уважно пережовувати, смакувати. Часто мозок розуміє «я ситий» пізніше, і тоді фоновий голод зменшується.

🎁 Візуалізуйте свого сталкера. Для мене фоновий голод – це маленький бешкетник, який за мною всюди ходить. Він не ворог мені, я не ворог йому. Я його бачу, але зараз я зайнята, дай мені 15 хвилин. Це психологічно допомагає зменшити його вплив.

🎁🎁І не забувайте про смачні і корисні перекуси. Так, він присутній. Так, він сидить поряд. Але спитайте його (тобто себе), що ви хочете насправді? Чіпси, чи вам подобається хрусткіт і тоді підійдуть снеки з моркви і яблук? Можливо, вам хочеться не морозива, а йогурту з фруктами?
І, авжеж, якщо хочеться морозива, то зʼїжте морозиво!

Ваш сталкер не завжди контролює вас. Деколи, ви можете контролювати його. А з часом, це буде ставати частіше.

Підписуйтесь на нашу монобазу. Там багато корисно про позитивні зміни у житті.

Показано 20 последних публикаций.

1 501

подписчиков
Статистика канала